Это цитата сообщения my_esoteric_HIV Оригинальное сообщение

Просто дуже сподобались ці слова...


Щороку 11 вересня в селі Новий Загорів Локачинського району Волинської області відбуваються заходи з нагоди вшанування пам’яті вояків УПА – роти особливого призначення під командуванням бунчужного Андрія МАРЦЕНЮКА (псевдо “Береза”), котрі загинули 9-11 вересня 1943 року в нерівному бою із нацистськими окупантами під стінами Новозагорівського монастиря.
Бій українських повстанців із нацистськими окупантами відбувся 8-11 вересня 1943 року. 42 молодих хлопці тримали бій проти понад тисячі ворогів дві з половиною доби, маючи у наявності один гранатомет та чотири кулемети. Територія Новозагорівського монастиря, на якому розташувалися повстанці, була стратегічним місцем, де пересікалися повстанські шляхи сусідніх областей. До німецьких загонів Локачинського району приєдналися загони з Володимир-Волинського, Горохівського та Луцького районів, прибуло до 40 машин по 20 німецьких солдат у кожній машини.
10 вересня німці пішли в наступ – бій тривав цілий день, підвечір під’їхало ще 10 танкеток (малі танки) зі Здолбунова, які почали прямим попаданням бити в монастирський мур. Повстанці з окопів відступили в монастир, а коли фашисти задіяли авіацію – три літаки – змушені були сховатися у монастирське підземілля.
11 вересня загинув командуючий чотою бунчужний Андрій Марценюк (“Береза”). Вночі з 11 на 12 вересня з вигуками “Слава Україні!” повстанці ровом через окопи прорвалися з фашистського оточення. Із 43 повстанців 29 загинуло, вони знищили 540 окупантів та 700 поранили.
Загорівський монастир досі стоїть зруйнований, що і можна побачити в кліпі “Не кажучи нікому” гурту Тартак та Нічлава.
В неділю, 16-го вересня, "Тартак" почав зйомку відеокліпу на пісню "Не Кажучи Нікому". Перший етап зйомок відбувся, власне, за участю самого "Тартака", в напівзруйнованому Загорівському монастирі на Волині.
На цьому місці, 8-11-го вересня 1943-го року, чота УПА під проводом Берези мала великий бій з німецькими окупантами та їхніми польськими прислужниками. Внаслідок бою близько тисячі нападників було вбито і поранено, Українців загинуло близько тридцяти. Після того, як монастир було закидано бомбами з літаків та запалено, частина упівців з боєм вирвалася з оточення.
Режисер кліпу - Тарас Химич. Для того, щоб зйомки були максимально чесними та реалістичними, на роль Українських вояків було запрошено не професійних акторів, а старших пластунів.
Тарас Химич обіцяє закінчити кліп до Покрови, коли Україна відзначатиме 65-ту річницю заснування УПА. Всі учасники зйомок цілком свідомі того, що такий відеокліп на таку пісню можуть відмовитися показувати телеканали України. Але якщо не ми - то хто?
Текст пісні:

Тартак та Нічлава – «Не кажучи нікому»


Коли війна вривається у двері,
Не захистять слова й печатки на папері.
Потрібно йти, потрібно брати зброю
І право на життя відстояти в горнилі бою...

Одна біда пішла на захід, інша прийшла зі сходу.
І знову сльози, знову страх, знову страждання для народу.
Знову за спинами визволителів
Прийшли нові карателі та мучителі...
То що ж робити - сидіти склавши руки,
Спокійно дивитися на вбивства та муки?
Чи, взявши благословення в рідної мами,
Почати боротьбу - з новими ворогами?

Плач за мною,мамо,коли я загину
За свою землю,за Укрїну
Поплач за мною,сестро,не кажучи нікому,
Що я вже ніколи не вернусь додому.

Тече сльоза,прогоюючи зморшки
І мама молиться: "Хай поживе ще трошки!.."
Вже так давно не бачить сина свого
І ще б хоч раз побачити його живого...

Ти знаєш, мамо, я ще тримаюсь!
Караюсь, мучусь, але не каюсь!
Якщо не я - то хто? Зайве питання...
Для нас це не проста війна - це визвольні змагання.
Людей женуть на схід, немов худобу,
Принижують, щоб знищити людську подобу...
І захиститися у цих людей нема ніяких шансів,
У них одна надія - на повстанців...

Пройдуть роки, земля загоїть рани,
Залишаться в живих поодинокі ветерани...
А скільки тих, що не прийшли додому,
Лежать в своїй землі в могилах невідомих...

Поволі наші сили тануть, і всі ми знаємо,
Що в цій війні з чужими поки що програємо...
Хай перемоги наші порівняно малі,
Та головне, що наш народ лишився на своїй землі.
Ніхто не знає, хто я, ніхто не знає, де я...
Тіла загинуть - житиме ідея...
А наші душі тут - в рідних просторах -
Волинських лісах, Карпатських горах...


Дивитись кліп