Не має корови, не має свині,
тільки Сталін на стіні;
то він в профіль, то він в фас,
так віндумає про нас. (с)

Ми йшли у смерть
Ми йшли у смерть, як поводир сліпого,
не мали права, щоб звертати в бік...
Ми йшли вперед, ховаючи живого,
а на дворі йшов тридцять третій рік.
Ми йшли у смерть, ми не кляли, не вір їм,
несли покірно свій останній хрест
і ладні були хоч отруту з'їсти
не встигли: бо її вже інший їсть.
Ми йшли у смерть, повір, незримий брате,
не марнували ми свого житя;
за нас виріували все солдати,
охоче розуміла лиш земля...

Два колоски
Два колоски сплелися в дивний хрест,
два колоски, дві долі, два бажання,
можливо б я привстати знову зміг,
та пізно: он де сонечко сідає...
Два колоски, невимовленний сум,
ось пташечка летить до небокраю,
та не журись, пробачив все що встиг,
лиш зірочка, мов свічка, загасає...
Я буду памятати твій політ
і вскрик останній, люба моя, мамо,
вже обірвався наш з тобою вік
і тато з іншими також вмирають...

Звідки взяти усім долі?
Якби з'їла хоч ворону, чи бодай собаку,
може б прожила ще трохи тая бідна мати...
Чи дитя її нещасне, що в сиру могилу
"добрі" люди положили на стару ряднину.
А якби отим стареньким та цілу хлібину,
може б й вони не зварили дівчину-калину...
Да якби оцій родині овесу три жменьки,
може б вижили нещастні сини свої неньки.
Та що ті "якби" чи "може", де талану взяти?
Щоб не плакала старенька: -"Чим вас годувати?
Діти мої, любі мої, орли та лебідки,
чом не можу вас підкинуть до чужої фіртки?
Звідки взяти усім долі, на усі родини,
щоби квітла, колосилась, Ненька-Україна?

Наука
Старенька церква, та нажаль без дзвону,
розбиті шибки, зламані хрести,
чомусь витає присмак самогону
і лайка, і палають образи...
Виносять злато, срібло, дивні чаші,
рештки святих сплюндровано в багні
та розстріляли ні за що солдати
попа, що про Хреста їм "белькотів".
А ви мовчіть, принишклі односельці,
дітей своїх науці добре вчіть:
нехай забудуть й слово "українці"
їх в школу для "русинів" відведіть.

Запали свічку...
Не зачіпайте Правди бережіть,
немов малу, не хрещену дитину,
нехай свіча в вікні вашім горить,
притишіть хоч на час пусту розмову.
Хвилина памяті про тих хто зліг,
хто не дожив до літа, чи зігнувся,
хто не залишив на землі свій слід,
та й тих, хто в соромі не задихнувся.
Най не поставлені святі хрести,
не відспівали їх заблудші душі
ти свічечку сьогодні запали,
бо памятать що було з ними мусиш.