• Авторизация


*** 14-02-2011 14:43 к комментариям - к полной версии - понравилось!


[500x375]
Я просто – жодна інша: я – це я.
Я теж живу.
І вмію ще любити.
Я вперта, і наївна, і крихка,
Але така, що ладна все простити.
Я трохи вредна, я така, як є.
В зіницях сумнів деколи ночує
Але ти чуєш, я – твоє, твоє
Оте свічадо, що тебе відчує
Душею й тілом –
Без усяких фальш,
Без перебільшень,
Без якихось зверхонь…
Захочеш ти - ми підемо ще дальш,
Туди, де коні щастям мчуться верхи,
Туди, де шовк і павутиння рук,
Туди, де очі плачуть від цілунків,
Де буде терпко від жаданих мук,
І солодко від хвиль дарунків…
А я боюсь. Ти знаєш, я боюсь,
Якби раптово тілом захотіла, -
Я об покору ніжно розіб’юсь
Й зів’юсь сльозою я до твого тіла…
А я боюсь, якби ти захотів,
То цілував би ноги та долоні…
Любив й любив, і може й би не вмів,
Проте збирав би солод весь солоний…
Я є така, прости, я є така,
Прийми мене таку, яку ти любиш.,
За те я буду завтра лиш твоя,
І обіцяю, що мене не згубиш…
(с)
вверх^ к полной версии понравилось! в evernote
Комментарии (3):
Морврана 29-08-2013-18:42 удалить
ANDROMEDA-8, нажаль, не знаю, кому належить цей вірш..


Комментарии (3): вверх^

Вы сейчас не можете прокомментировать это сообщение.

Дневник *** | Морврана - "Aditum nocendi perfido praestat fidas" Дневник Морврана | Лента друзей Морврана / Полная версия Добавить в друзья Страницы: раньше»