[404x500]Тихо... Тільки зорі купаються в темних водах, вплітаючись кришталевим сріблом у купало дівочої долі. Он пливе! Пливе круговерть у лоскотливому танці русалок. Це ж життя, мить життя... Так, то вінки з любистку, барвінку, м’яти. А в мене маки... Вінок із маків. Серцевина його – чорні очі, лукаві, як ся ніченька каламутна. Бувало, заквітчана, в багряному розмаїтті сплячих маків виходила і дивилася в них. Ось так (танцює).
Ось кров. Червоні пелюстки, маки на його могилці. То вони звабили душу чаклунством швидкоплинної краси і чародійною силою. Плекали надію легкої та вічної любові: недоспіла голівка земного зілля – і вже горить свіча, вісник смерті солодкої. Свічка – вогник в його очах, що запалили маки в чорному серці своєму оману зради, в юначих лукавих очах. І ці червоні зрадники навіки стали моїми, навіки моїм став із ними коханий мій. То вони тривожили дурманом молоді серця, по-зрадницьки вигравали на почуттях кров’яним тиском і цвітом темними ночами, любили в парі з небесними волошками в мрійливому польоті гучних почуттів..., як ми...