[201x283]В лісі довго я кружляла, собі місце обирала,
ось дубочок, там ялиця, та й сама я молодиця.
Там нора – мабуть лисиця, онде і сова гніздиться,
що обрати хто підкаже, хто місциночку укаже?
Ось де джерельце знайшла, та чомусь трава суха,
і дерева в омелі та земля в сухім гіллі,
ця місцина не годиться - тут найліпше утопиться.
Ой в дерев густая крона! І підлісок їх не троне,
а травиця аж сіяє, і зайці кругом стрибають,
а яку чудову пісню, птах виводить в ліса стрісі,
мабуть міточку свою я ось тутечки лишу.
Ну а далі що робити? Час вже доленьку просити:
«Ти скажи, Шановна Панна, кому Сила притаманна,
[201x283]де мені його знайти, на годинку привести?!
Я ж багато не прохаю, раз беру – потім вертаю;)»
Поки думає Вона обираю я сама,
ну до кого мені звати: Ладу, Фрейю попрохати,
та вони молодші дочки, що відділені від квочки.
Квохчу-квокчу, призиваю, тебе, Матінко, благаю:
ось тобі живая квітка – для новенької намітки,
ось корали в пекторалі, щоби груди прикрашали,
ось настоянка живиці та куділь, новенькі спиці,
та дівоча крапля крові - мірило тяжкої долі,
волосина із коси, та зернові колоси,
все що маю – віддаю – в Тебе помочі прошу:
Ти навій той ритуал, що Твій Муж від нас сховав,
най із Вирію твого прийде нове…