[432x500]
Дівчина-осінь

Жовтий колір на узліссі замість тих зелених красок,
Та дощі не змиють гриму, світ залишиться у масках
За обрій сонце вже сховалось, кольору твого волосся,
Я не знаю, що шукати, але так вже повелося…

Ти поринула у осінь, закохавшись в цю палітру
Сон накрив твоє обличчя фарбами дощу та вітру.
Ти стрибаєш по калюжах, наче болю ти не знала,
Ти лишилась в моїм серці, та невже цього замало…?

В твоїм серці жовте листя, у очах похмуре небо,
Ти сама цього хотіла, тобі більшого не треба
Десь в середині лишився сонця промінь, журкіт річки,
Та його закрило листя, залишок згорілої свічки

Ти поринула у осінь, закохавшись в цю палітру
Сон накрив твоє обличчя фарбами дощу та вітру.
Ти стрибаєш по калюжах, наче болю ти не знала,
Ти лишилась в моїм серці, та невже цього замало…?

Дощик вмив твоє обличчя, ти не любиш парасолі,
Жодні золоті кайдани не замінять тобі волі.
Колір мокрої бруківки, то неначе твої очі,
Та приречений навіки, хто тебе забути схоче.

Ти поринула у осінь, закохавшись в цю палітру
Сон накрив твоє обличчя фарбами дощу та вітру.
Ти стрибаєш по калюжах, наче болю ти не знала,
Ти лишилась в моїм серці, та невже цього замало…?

(с)