Ну що тут скажешь? День за днем проходить без нього, в очікуваннях дива. Мені дуже складно. Та нащо думати про себе!!!! Я як подумаю, як йому зараз, якщо все те що він говорив було й справді, як він почувається, якщо я й насправді так багато для нього значила!!!!! Та ще й після того що я наробила... хто зруйнував стсунки - більшоя мірою я. Нещодавно знову його образила, та я ненавмисно. Що мені робити? Він в місті, та бачитись не хоче, розмовляти не хоче... Нема часу? Зараз він сидить в неті. Міг би на хвилинку зателефонувати, так набридло сидіти склавши руки, та що робити? я не знаю.