А меня в очередной раз порадовали
прекрасным. Нет, товарищи, кто бы там что ни говорил, а школьные сочинения -- неисчерпаемый источник перлов. Я бы даже сказал,
кладовище, подобно книге:
"Книга – це безцінне кладовище знань!" 8-)
Вот вам немного шедевральных примеров (ну не только лишь про Дубровского и Машу с дуплом же вспоминать):
"Твір, це, на жаль, занадто складне завдання для нашого склеротичного мозоку."
"У Наталки була проблема нежонатої."
"У романі «Хіба ревуть воли, як ясла повні» зображено відношення гуцулів до домашніх тварин."
"Своє дитинство Т. Шевченко прожив у злиднях, у недоїдках."
"Ця жінка без минулого, але з добрим майбутнім пішла на той світ."
"Іван Шевченко, щоб не впасти духом ховався в бур’яни з Оксаною."
"«Катерина» Шевченка був присвячений жертвам голодомору."
"Леся Українка затронула мене не тільки як поет, а й як жінка."
"Це лісне створіння хотіло відчути на собі справжнє кохання."
"Попри всі негаразди, Леся Українка боролася з життя і перемогла його."
"Вірш Лесі Українки «Contra sperma»."
"Через нещасливе кохання Мавка покинула свою домовину."
"Ярослав Мудрий написав велику кількість творів, оповідань, новел, романів…"
"Перші книги, коли їх створювали, їх знімали на відеокамери."
"Коли, наприклад, читати книгу, то в мозок поступає кров і людина може стати приємним співрозмовником."
"Книжки припадають пилом на полицях, як і наш розум."
"Від читання ще ніхто не вмер."
"Книга – це безцінне кладовище знань!"
Таки да: безцінне кладовище знань у нашому склеротичному мозоку з запорошеним пилом розумом. 8-)