Як то кажуть "сбилася мєчта ідіота": нарешті вже і я керую чотириколісним другом. Історія була довгою, але з щасливим кінцем. Машина стояла без роботи більше року. Мені пообіцяли дати її в безкоштовне користування, якщо вдасться її "поставити на ноги". З допомогою доброго американського хлопця на ймення Роб вдалося зарядити акумулятор, замінити певні рідини в двигуні і... машина завелася! Потім треба було зробити необхідні документи, тобто страховку (без неї тут нікуди не висунешся). Маю відзначити, що це зовсім не дешево: за півроку відвалив 420 долярів. З часом, як мені пояснили, вартість страховки буде зменшуватись, при умові, що їздити я буду акуратно і аварійних інцидентів не створюватиму.

От і почав я помаленьку звикати до комфортного життя (а до хорошого звикається ой як швидко, так скоро й пішки відвикну ходити [жартую]). Сьогодні ми з Робертом довели останні штрихи: купили і замінили лампу в поворотнику, бо не світив, замінили моторне мастило і відповідний фільтр, а ще я зробив копію ключа.

Ось дитятко 1992 року народження
[700x525]

В цьому штаті спереду номерних знаків не ставлять, лише ззаду. Марка - Меркурі "Сейбл" - підрозіл Форда, за межами Штатів зустріти практично неможливо.
[700x525]

А це я біля фізичного департаменту, на роботу приїхав
[700x525]