Прочитав у santolina статтю http://www.liveinternet.ru/users/santolina/post67701569/
Навело на деякі думки.

Дійсно стало якось "не модно" володіти справжніми чоловічими рисами - сміливістю, мужністю, справедливістю, лицарством... І не обов*язково повинні бути шварценегеровські м*язи, характер повинен бути.
Справжні чоловіки не перевелися, ні, вони завжди є, більше чи менше, але є. Просто увага на них не сфокусована. Та і, думаю, їм це не потрібно. А в політиці - то все маскарад. Хтось навіть сказав, що єдиний мужик в українській політиці - це Юлія Тимошенко :) Ось такий парадокс.

Я особисто це свято якось ніколи не відчував святом. Поздоровили - дякую, не привітали - теж не біда, в армії кажу не служив. Погано, що в нас все символізують, штучно створюють свято, а як воно реально впливає на наше суспільство? Чи зростає патріотизм, любов до батьківщини? Чому не зробити День патріота України. І хай кожен покаже і розкаже, як він вболіває за неньку. Хай кожний хоч раз на рік зробить якусь дію, може малюсінький вчинок, який підтвердить, що ця земля і цей народ має значення в його житті, що кожний хоче своїм вчинком покращити добробут України.

Думаю, такого свята нам не вистачає. А 14, 23 лютого, чи 8 березня - символи. Що, хіба тільки раз на рік треба проявляти увагу до ближніх? Це повинно бути основою повсякденного життя, люди повинні пам*ятати це завжди.