Ех... Як це все знайомо.
Вже стільки разів переконуюсь: в житті треба менше думати, коли йдеться про почуття...
Але з іншого боку - є ще доля, й інколи, коли ми думаємо, що це ми вирішуємо чи не вирішуємо - насправді то вона...

santolina, твої слова та Богу в пазуху

Vitador, нашо в пазуху - прямісінько у вухо!))

santolina, :)))

Найгірше жаліється про той крок, якого так і не зробив. Жаль за всіма зробленими помилками разом легший, ніж за тим одним кроком, що так і не насмілився ступити...

А я багато разів переконувалася, що коли проходить якийсь час, то розумієш, що якщо розібратися, то все було на краще. І замість те, що втрачаєш, насправді набуваєш багато іншого, просто відразу цього не видно, а видно лише з часової відстані

Шкода тільки, що час не вернути. І що то якось сумно.

_Kitsune_, тоді треба просто почекати трохи, "проїхати" часову відстань, і стане зрозуміло.

Jasa, я в принципі не шкодую як я пройшов свою життєву дорогу до цього моменту, і час повертати мабуть не варто, бо якщо вдасться виправити якісь колишні помилки, то обов*язково з*являться якісь інші. А те, що сумно, то життя ж не може бути тільки веселим, повинні бути контрасти.

Абсолютно згодна, повертати точно нічого не треба, тобі здається, що, якби щось вернути і зробити по-іншому, то було б набагато краще, а насправді може виявитися, що, вчинивши тоді саме так, тобі вдалося уникнути ще страшніших помилок та подій.. Що б мені хотілося, так це якби можливо було "перемотувати" той відрізок життя, коли боляче, оминати його. Але з іншого боку, що ж тоді останеться жити?

_Kitsune_, якщо відчуваєш біль і смуток, то починаєш по-справжньому цінувати радість і щастя, коли воно НарештІ приходить (є з чим порівняти).

все ж таки люди сентиментальні істоти.

pektoral, нікуди від цього не дітися