До поїздки додому треба готуватися. І не тільки морально, чи там речі пакувати, а навіть формально, тобто потрібно подбати про певні документи, без яких мене потім би не пустили назад до США.

Найголовніший документ міжнародного студента - це так-звана I-20 форма. Там записана інформація де я навчаюся, по якій спеціальності, які терміни навчання передбачено для цієї програми, і саме головне - на які кошти. Якщо я подорожую за межі Штатів, цю форму треба поновлювати щороку. Такими справами займається офіс міжнародних студентів. Для цієї справи треба через інтернет заповнити певний бланк і призначити зустріч з радником з іміграційних питань. От я й пішов на таку зустріч в середу.

Емілі, радник, зразу справила на мене враження приємної особи. Попросила почекати кілька хвилин, поки вона заінчувала якісь справи попереднього відвідувача. Я тим часом сидів і розглядав фотографії в рамках у неї на робочому столі. На одній вона сиділа на пагорбі біля старовинного міста Мачу-Пікчу, що в Перу. Я ще подумав, що і сам би хотів там побувати. А от друга фотка привернула особливу увагу. Там була церква підозріло знайомої архітектури із золотим дахом. Я лише заїкнувся, що в неї гарні фотки, як вона зразу сказала, що та друга зроблена в Києві! Вона вже проглядала мою анкету і побачила, що я з України. Виявлося, що в минулому Емілі працювала на якусь міжнародну організацію і в лютому 2005 року вона була 10 днів в Києві. Каже, що чудове місце, але було дуже холодно.

Потім вона швидко зробила всі справи з моїми документами і розказала, що мені обов'язково треба буде мати при перетині кордону.

З відвідин України вона запам'ятала, що при посадці в Борисполі в салоні літака пасажири аплодували пілоту. Такого вона раніше ніде не бачила. А ще каже, що в неї вдома і зараз є одна пляшка "Nemiroff з перцем", причому вона так і промовила українською "з перцем", а не "with pepper". І ще відзначила, що шоколад в Україні дуже смачний (ще б пак - один із найкращих в світі!).

Загалом, цей повністю формальний (чисто бюрократичний) візит дав мені багато позитивних емоцій. Було дуже приємно чути хороші слова про Україну від американки, і сумнівів у її щирості в мене не виникало. А таке не так вже й часто тут почуєш.
[700x606]