Із-за того, що час мене прижимав (мені треба було вчора подати мій PhD Research Proposal шефу на розгляд), я сидів за писаниною майже всю ніч з п'ятниці на суботу. На сон залишилося може години три. Цілий день потім я ходив як лунатик. Ввечері я зібрався раніше лягати спати... Стук в двері трохи змінив мої плани. Нежданно-негадано до мене завітав мій єгипетський друг Ахмед, та ще й не один, а з сім'єю - дружиною Амірою і дочкою Джаною. А прийшов він мене побачити тому, що вони наступного дня (тобто сьогодні) відлітали до Єгипту на зимові канікули. Він, як і я, перший раз їде додому. Його доці зимою буде лишень піврочку. Славна малеча - практично не плакала, з цікавістю все розглядала у мене в квартирі своїми чорними оченятами, і майже весь час шось розказувала своєю, нікому не зрозумілою (бо то навіть не арабська) мовою :)

Так що час дійсно швидко летить. Ніби лише вчора ми вперше побачили один одного в літаку з Атланти до Арканзасу, а зараз Ахмед уже з сімейним поповненням летить до Каїру і запитує мене, що мені привезти з Єгипту. Я кажу "та нічого такого мені не треба, хіба що прихопи невелику пірамідку на пам'ять" :)))
[700x525]