Колись давно, в 2000 році, я сидів удома і готувався до вступного іспиту до
аспірантури в Інституті Фізики Напівпровідників, що в Києві. Письмовий стіл з
розкладеними книгами стояв під вікном. Це, з одного боку, іноді відволікало від
роботи, а іншим разом і допомагало розслабити очі, подивитися в далечінь, на гори, на будинки, на людей...

А взагалі, як всім відомо, коли треба вчитися, то завжди знаходяться якісь інші
приводи, щоб відволіктися...
І виникла така пісня:

*********************

Я сиджу перед вікном
І похмурий нині день.
Я сиджу уже давно,
Та навчання щось не йде.
____

За вікном лежить дорога,
По ній летять машини.
І не треба вже нічого
Мені, крім тебе нині.

Ми не бачилися довго -
Аж день від позавчора.
Я дивлюся на дорогу,
Чи йдеш, чи може хвора.

Приспів:
Це вікно як телевізор
Я дивлюся цілий день.
Тягнуть на візках валізи,
Люд весь на базар іде.
***********

Я сиджу перед вікном,
Через скло дивлюсь на світ.
Я сиджу уже давно,
Ззаду спить на ліжку кіт.
____

За вікном кипить робота:
Бригада кладе асфальт.
І не буде вже болота,
Як на закордонний кштальт.

Швидше будуть вже гасати
Машини по цій дорозі,
Крізь вікно уже впіймати
Їх поглядом не буду взмозі.

Приспів: