Щось у мене ніяк не виходить одразу написати про події, в той же день.
Робота затягує як трясовина, і ні на що вже не лишається сил і часу...

Так от, про п*ятницю. Тут в університеті є така традиція по п*ятницях ввечері
(раніше було майже кожної п*ятниці, а тепер нажаль рідше) офіційно
організовується типу вечірка для студентів, називається Фрайдий Найт Лайв
(Friday Night Live).
Це всередині і навколо будівлі Students Union з 9 вечора і до часу ночі можна
гарно провести час: безкоштовна їда і напої (лише треба мати при собі
студентський квиток), різні ігри - тенісний стіл, футбольні столи, часто
проводять караоке, танцювальні конкурси, іноді виступають місцеві рок- і джаз- гурти.

Загалом, це подія, де можна трохи забути про буденні проблеми і, саме головне,
зустрітися зі старими друзями, познайомитися з новими. Для мене останнє і є
самим важливим фактором, бо я в своїй лабораторії без вікон рідко бачу інших
людей, тому не вистачає спілкування. Збідніле в мене соціальне життя.
Як завжди, на цей FNL ми приходимо удвох з Мариною, українською студенткою, і
намагаємось знайти когось близького по духу, з європейським менталітетом, бо
ці американці з їх фальшивими посмішками і вічним "Хай!" і "Соррі" вже трохи
дістали.

Цього разу якось так співпало, що ми побачили спочатку Юлю і Аню, які були у
мене на ДН, трохи з ними побалакали, і потім вони побігли кудись святкувати
щось своє. А тим часом підійшла бригада з Казахстану: Болат, Паша, Даміра,
Дінара; і сімейна пара з Узбекистану: Хайат з Хілолою. Всі студенти.
Дівчата розговорилися, а ми з хлопцями захопилися тенісом. Всі грають досить
класно. Потім до нас приєдналася ще й Дінара; теж непогано ракеткою орудує.
Цих всіх я вже знав і раніше, а от потім підійшли ще нові люди: Іра, Антон,
Люся - з Росії; Віка - з Естонії. Короче, така собі компанія зібралася
немаленька. Потім була роздача безкоштовних майок: нажаль мені не дісталось,
але то фігня. Тоді хтось подав ідею піти десь в бар посидіти. Почали шукати,
хто з машинами, щоб підвезли. Частина народу поїхала додому, інша - в бар.
В барі ще до нас приєднався мексиканець Хосе і ще один російський хлопець,
мій тезка Віталік, який вже мабуть більше американець, бо за 10 років вже
досить сильно забув російську мову і говорить із виразним акцентом.
Випили хто пиво, хто воду, хто коктейль, поприкалувались і виникла нова ідея -
піти десь потанцювати, тобто в диско-клуб. Вирішено - зроблено. Пішли.

Тут мені згодилися мої свіженькі права: на вході треба було показувати
посвідчення (мабуть туди дуже малих не пускають із-за випивки).
Я б не сказав, що клуб дуже крутий - мало місця, танцювати довелося в натовпі,
штовханина, та ще й багато народу ходять не те, що з пляшками пива, а прямо з
різними коктейлями в склянках, що звичайно часто опиняється в кращому випадку
на підлозі, в гіршому - на одязі відвідувачів клубу. Але коли вже всі на
підпитку, то ніхто не звертає уваги на такі дрібниці.

В клубі наша компанія успішно розчинилася в натовпі, дехто зутрів інших знайомих
студентів. Так до нашого кола приєдналися македонець, албанець і нігерієць.
Десь після другої ночі вся ця дископляска закінчилася і ми почали роз*їжджатися
по домам. Біля виходу з клубу я ще зустрів англійця Роберта, з яким я
познайомився одразу, коли приїхав до Штатів.
Мене і кількох інших відвіз додому на машині нігерієць Обі.

Ось так бурхливо пройшла п*ятниця. Сподіваюсь, що ми будемо частіше збиратися
такими великими компаніями. Багато хто обмінявся телефонами, тому тепер
інформація буде розповсюджуватися значно швидше, і якщо буде якась вечірка,
то дізнаються всі.