Погода за вікном - що називається "собаку на вулицю не виженеш" - дощ всю ніч
і весь день. Не даремно я не міг проснутися довго вранці (хвала Богу, нині
вихідний). Сиджу за компом, п*ю гарячий чай і закушую цукерками Червоний Мак,
що дісталися мені на ДН. В колонках грає збірка моїх улюблених українських
пісень, які я записав на диск і можу прослуховувати довго-довго:
якраз зараз грає Скай, ще там вибрані пісні ОЕ, Піккардійської Терції,
Плачу Єремії, Встати і вийти, Мандри...

І такий спокій окутує душу... Всі проблеми якось відійшли на задній план.
Пригадалась одна з перших пісень...

---

Дощ прийшов
І змив весь смуток.
Я знайшов
В своїй твою руку.
Грім гримить,
Аж дух лоскоче,
І в цю мить
Блищать твої очі.

Краплі на лице
Дощ посіяв,
А може просто плачу
Від щастя я:
Я радий, що в житті
Я маю мрію,
Я радий, що є ти,
Доле моя.

Дивно так,
Чому небо плаче,
А дивак
Кудись болотом скаче.
Тільки я
І ти не йдем нікуди,
Доле моя,
Удвох нам добре буде.

Ринули із неба
Дощу хвилі.
Вийди ти на двір,
Побачиш це сам.
Кольори веселки
Добрі та милі
Радують око,
Весело нам.