Вчора нежданно-негадано один професор взяв і переніс екзамен на тиждень раніше
від запланованого. На цей понеділок. Тому тепер сиджу і вчуся всі вихідні.
І, як на зло, саме у ці вихідні є можливість поїхати на річку Баффало на
каное поплавати. А так хочеться добавити якогось іншого (не наукового) ікстріму
до життя. Ну нічого, ще ціле літо попереду. От тільки здам свої екзамени...

Взагалі цих екзаменів шось забагато. Я вже кілька разів думав, що здаю останній
екзамен у своєму житті. Здавав в універі, думав, що далі буде легше. Потім
пішов до аспірантури. Здав кандидатські мінімуми, думав нарешті. Потім вирішив
на права здати (ну це не так сильно мучило). Тоді з*явилася можливість
поїхати до США - треба TOEFL здавати. Піднатужився, здав. Приїхав, а тут
кажуть, що знову треба лекції слухати і екзамени здавати...

Таке враження, що ці екзамени, іспити, тести ніколи не закінчаться.
Я вже так скоро почну любу важливу подію в житті з екзаменом асоціювати.
На роботу влаштуватися - екзамен, познайомитися з дівчиною - екзамен,
одружитися - екзамен, народиться дитина - теж екзамен, а коли діти підростуть,
то знову їхні екзамени в школі і у вузі - це і мої екзамени.

І до багатьох з цих екзаменів підготуватися просто неможливо.
Якщо в школі чи університеті можна зазубрити щось, здати на відмінно,
забути (відомий принцип трьох "ЗЗЗ"), то життя ставить зовсім інші оцінки.
Життя оцінює по-своєму. І перездати ці екзамени часто просто неможливо...