Після Різдва і перед Новим Роком ми зробили собі подарунок :)
Взяли на прокат автомобіль (Грега має міжнародні права) і вирішили поїхати в
подорож по штату. Взагалі спочатку це була ідея Греги - він хотів побачити
річку Місісіпі (Mississippi - ми потім прикалувалися із того, як spell це слово-
ем ай есесай есесай піпіай :) ). Ріка Місісіпі - це фактично кордон між нашим
штатом Арканзас і штатами Теннесі і Місісіпі, які знаходяться на сході, так що
треба перетинати весь Арканзас. Ми вибрали ціль - Мемфіс, який знаходиться
якраз на межі двох штатів. А так як автомагістраль іде через Літл Рок, столицю
Арканзасу, то вже відповідно треба було і там зупинитися.

Отже, 27 грудня зранку раненько ми з Грегою пішли брати машину. Взагалі цікаво
тут беруть машини на прокат. Замовити все можна по телефону. Так як ти орендуєш
машину, то це (логічно!) означає, що у тебе її нема, а ця фірма знаходиться
дуже далеко. Тому вони самі приїжджають за тобою, якщо є така потреба.
В офісі вони роблять ксерокопію прав і посвідчення особи (паспорта чи іншого
документа), посилають запит до поліції по комп'ютеру і лише тоді заповнюють
контракт. Ціна ренти за добу складає десь близько $30 (залежить від марки
автомобіля), але потім ще набігає за страховку і податки. Короче, ми заплатили
за дві доби шось 127 доларів. Щоправда, в суботу-неділю в них скидка 50%.
Четвертина бака була заповнена бензином; з такою ж кількістю пального треба й
повернути машину. Марка - Шевроле. У всій красі:
[700x525]

Погода якраз в ці дні видалася на славу - сонечко, зовсім не холодно, як для
зими. Машина дуже хороша, практично нова.

Спочатку ми вирішили піти в кафе і попоїсти добряче перед дорогою, що ми успішно
і зробили. Потім Грега налаштував GPS і ми попрямували до Літл Рока.
Скажу вам відверто, до цієї поїздки я дуже смуто уявляв, що таке GPS
(Georaphical Positioning System). Дуже кльова штука, без якої ми би просто
пропали в Мемфісі. Такий маленький прилад, а наскільки корисний. В нього можна
з інтернету завантажити карти місцевості (і автомобільних доріг), де ви
збираєтесь подоржувати, потім він визначає за допомогою супутників ваші точні
координати. Ви задаєте маршрут, яким ви збираєтесь їхати, і цей GPS весь час
контролює, чи ви не збилися з правильного шляху. На екранчику він показує
карту доріг і стрілочку де ви рухаєтесь (причому розраховує вашу швидкість,
орієнтовний час прибуття на місце призначення, навіть може контролювати, чи
ви не перевищуєте обмеження по швидкості на даній автомагістралі). Коли до
необхідного повороту залишається певна відстань воно вам каже: "через 300
метрів поверніть праворуч (чи ліворуч)", або "змініть смугу на крайню ліву, бо
через 800 метрів вам треба повернути ліворуч". Якщо ви зробили неправильний
поворот, воно зразу каже - "ви збилися з маршруту, щоб повернутися на
правильний шлях поверніть праворуч..." і розрахує, як краще знову попасти на
потрібну дорогу.

Так от, ми виїхали на автомагістраль і почесали на південний схід. Магістралі
тут виглядають наступним чином: дві смуги в одному напрямку і дві смуги в
протилежному напрямку, розділені великим проміжком, іноді навіть бетонним
бар'єром, фактично - це окремі дороги.
[700x525]

Для легкових автомобілів обмеження швидкості 70 миль/год (приблизно 112км/год).
Це практично й була наша крейсерська швидкість: через населені пункти
магістраль не пролягає, тому сповільнюватися не було необхідності, крім
випадків ремонтних робіт на дорозі.
Цікава конструктивна особливість американських автомагістралей, яку мабуть не
зустріти в Європі - вздовж правого краю проїжджої частини, де починається
обочина (яка тут повністю заасфальтована) є така смуга, де асфальт спеціально
спотворений, ніби проїхалася одна гусениця від танка чи трактора.
Ми спочатку не помічали її, але коли випадково заїхали на неї і почули сильне
гудіння, то зрозуміли її призначення. Це коли вночі шофер може заснути за
кермом, бо дорога пряма і одноманітна, і машина почне виходиди за межі смуги
руху, то цей шум і невеликі вібрації в машині одразу розбудять водія.
На фотографії я намалював стрілку, щоб позначити цю спецсмугу.
[700x525]

Автомагістраль наполовину заповнена легковими машинами (переважно джипами) і
наполовину - траками (великими вантажними фурами). Схоже на те, що це основний
тип вантажних перевезень в Сполучених Штатах. Також ми практично не бачили
автобусів, тобто всі люди або їздять на машинах, або літають літаками. Поїзди
і автобуси у них зовсім не популярні і дуже дорогі.
Ось ми обігнали черговий трак з написом супермаркету "Вол-Март", в якому я
часто роблю закупки, бо ціни дешевші і вибір величезний:
[700x525]

Ці траки літають на таких великих швидкостях, що іноді аж страшно біля них
їздити. А ці шофери мабуть між собою грають в певні ігри, хто кого скільки
разів обжене. А легкові автомобілі у них як букашки під ногами, заважають.

Зустрічали і приколи наступного плану
[700x502]

Ще ми бачили знак "Штутгарт", але я нажаль не встиг сфотографувати.

Загалом ми проїхали невеличкі гори (як ви могли бачити на попередніх фото),
кілька озер. А це такі зелені поля в штаті Арканзас ЗИМОЮ
[700x525]

Приблизно за три з половиною години ми подолали відстань більше 300 км і
наблизилися до столиці штату - Літл Рок...
[700x525]