По назві цього запису можна здогадатися, що він відповідає фотографіям
в одноіменному фотоальбомі.

Одним з елементів програми Орієнтації для міжнародних студентів було
знайомство з життям американців, а саме відвідини і обід в будинку
американської сім'ї. Отже, групи студентів від 6 до 12 чоловік (в залежності
від вмістимості транспортних засобів) розібрали представники сімей і
роз'їхалися. Нашу групу (7 студентів) забрала симпатична жінка на ім'я Сьюзан.
Ми всі помістилися у великий джип і поїхали за місто: ця сім'я живе в лісі,
де до найближчого сусіда може бути 2 км.

Будинок у них двоповерховий, збудований з каменя, гарно спланований.
Нас зустрів чоловік і четверо дітей. Чоловіка звати Метью, він професор
університету в області бізнесу. У них двоє хлопчиків і двоє дівчаток.
Спочатку ми пограли трохи в футбол з дітьми на подвір'ї (див. фото), а
потім пішли обідати (я би швидше сказав - вечеряти). За столом ми почали
обмінюватися думками, знайомитися. До речі, коли ми прийшли, в них уже
був один студент (студент цього професора). Таким чином, в сумі нас було
8 студентів - і всі з різних країн: Ахмед (Єгипет), Зейнеп (Туреччина),
Фата (Іран), Сандра (Австрія), Валентина (Болгарія), Леі Жао (Китай),
Томое (Японія) і я (Україна).

Сім'я віруюча: Метью кожного ранку читає біблію. Дітей навчають самі
батьки до певного віку (тобто діти до школи не ходять), а потім віддадуть
до платного ліцею чи гімназії. Чоловік працює в університеті, а дружина
виховує дітей і займається господарством (мається на увазі в будинку,
ніякого города з картоплею, чи навіть з морквою, у них нема). Кожна
дитина має свою окрему, досить велику, кімнату. У вітальні стоїть фортепіано:
на фотографії сташий син грає для нас якийсь твір із класики. А старша
донька бере уроки гри на флейті. Є в будинку тенісний стіл та різне
спортивне знаряддя. Загалом, будинок мені дуже сподобався.

Після вечері ми всі сиділи у вітальні біля каміну і розмовляли. Метью
роззповідав нам про свою сім'ю, як вони живуть, про своє минуле, про цікаві
випадки в університеті. Кожний з нас розповів трохи про свою країну, а
діти шукали наші країни на глобусі. Ахмед розповів цікаві історії про
Єгипет: про те, що є один храм, в якому стоїть статуя Рамзеса; на протязі
вже багатьох століть кожного року в один і той самий день, в одну і ту
саму годину, хвилину і, навіть, секунду із малесенької дірочки на стелі
храма падає промінчик сонця прямо на обличчя Рамзеса і освітлює його на
кілька миттєвостей. І ніхто не знає, як давні будівничі могли розрахувати
все з такою неймовірною точністю.

Коли вже було зовсім темно на дворі, Метью і Сьюзен розвезли нас на своїх
машинах по домах.

Це було дуже цікаво і корисно.