порадьте мені щось дуже важливе, хочу жити без кутів і постійних напрягів....
кути житття на кожному кроці...
хочу щоб серце билося не у ритмі мого пульсу а у ритмі якогось ембіенту..
ніби розмазане масло на свіжому хлібному тості...
і присипане зверху цукром для солодкості..
щоб всетаки щось хрумтіло солодко на зубах..
так солодко, що ним можна зломати собі зуба, але так приемно зламати його зради чьогось солодкого...
заради цього варто жити..
але кожем обрає для себе сам...смоктати цукор провільно чи різко кусати його та ламати зуби....свого роду екстримали...у житті...
але кожному може набриднути їстит хліб без масла чи без ццукру...
життя "на сухом пойке"...