Київ псевдовеликий. Тобто «великий» - це псевдонім, додаток і класифікація за масштабом. Територіально, фактично за кількістю душ на кілометр квадратний і тд і тп. В іншому це місто маленьке, майже порожнє. І я не візьмусь стверджувати, чи було так завжди історично, чи сталося зараз. Київ не має соку, кисня і виправдання.

У мегаполісі людина не має бути просто так. Це самогубство, якщо без мети і взаємообміну. За великим контуром міста і його насиченістю має критися відповідно такого ж масштабу світле зерно. Це важливо усвідомити ще перед потенційною зміною місця проживання. Особливо, якщо маєте бігти з маленького містечка.
Кількість свіжого повітря, світлих емоцій і творчої первинності не обов’язково має відповідати кількості протилежних за природою елементів. Нехай вдвічі-тричі менше. Але має бути. Безперечно. Інакше ваше життя у мегаполісі перетвориться на існування з поступовим знищенням системи цінностей. І це будет старт. Початок самоліквідації.
Виривайте з контексту сировину, аби будувати свій духовний фундамент. Не забувайте про ближніх і шукайте. В іншому випадку ви у пастці. Повернутися важко, майже неможливо.
Київ не має ані запаху, ані кольору.