Не відчуваю ніг, і трикутних кілометрів під собою. Настільки мені добре сьогодні, хоч і слабкий через недосипання. Ясна річ, дрібниці. Особливо беручи до уваги те, що недосипаємо вдвох, а винуватись – Емір Кустуріца. Сьогодні не тисне дах на шию. І не через відсутність мозку так легко голові. А тому, що вдома стіни мають рожевий колір. Вони не нав’язують себе і не намагаються зміксувати нас із повітрям. Тільки фотографії на автоматі виглядають жовтуватими. Схоже, це дивні спектральні забаганки природи і нашого власного всесвіту. Або вже час змінити фотоапарат. Ясна річ, дрібниці.

Навчився відчувати малого, коли той між нами, під ковдрою. Він з`являється без мого відома серед ночі, зрідка видає свою присутність легким і глибоким сопінням. Мені це подобається. А вранці маршрутки приймають мій сюжет і, як одна, стають жовтими. У вухах маестро Beck і вишуканий Modern Guilt. Соу мені піііііпл.