Мене засмоктало у еклектику. Тиждень під ковпаком змішаних ідеологій. Хтось наче міксером працював, а потім дав злизати. І я жадібно, хапаючи руками, ковтаю на силу. У звуках. Коктейль.
Без нав’язливості пліч-о-пліч навіть вночі взаємодія. Всього, що має бути відокремлене природньо. Злиття бажань. Так дивно. Їх сподівався віднайти хоча б словами. А у відповідь соковитий плід, що увібрав на практиці мої потреби. І вибухнув, розбризкав у стерео саунд. Нектарна рідина стікатиме ще довго. Знаю, бо торкався такого роду щастя. Тривожить лише час, який зїдає плід. Лишає кісточку на пам’ять, а вона проростає. З роками. Ледь помітно.