В колонках играет - Залишки ОнЕйр

О дев’ятій мене цілує кохана, а прокидаюся я близько десятої ранку. Випиваю декілька чашок кави, приймаю душ і їду на радіо прямим маршрутом «Лисківська - Либідська». В дорозі слухаю навмисно змішані пісні UNKLE, Planet Funk і Jamiroquai. Під каламбур дочитую «Світ, як супермаркет» Мішеля Уельбека, часом втікаючи поглядом від активного проміння. Біля станції метро «Дружби Народів» купую газету, іноді передивляюсь її у ліфті на Лесі Українки, 36. Випиваю чашку кави у стінах радіо, вбиваю декілька сигарет і занурююсь у еротичне самокопання о 14:00. Чотири години non-stop-ом змішую Roisin Murphy з Beth Gibbons, Британію з Британією, тріп з хопом, а сірість з вологою. Щодня відкриваю нове, кінчаю від «Louder» німців Boundzound, а тепле тремтіння підводжу до старої Porcelian «блискучого» Moby. Час від часу вголос аналізую стан сучасного RnB, або останню плиту маловідомих The Androids. Багато пишу, пишу, пишу… Кожну порцію «бла» вилизую власною повагою до себе, егоїзмом і посмішкою у простіррр. Малюю умовну риску під черговим «Пришельцем» і втікаю о 18-ій вечора. Кава і сигарета. На станції Дружби Народів відкриваю Уельбека і пірнаю у метро. В Одеса-Кіно сьогодні Сімпсони. А перед сном порція сексу з домішком зеленого чаю.