В колонках играет - Sigur Ros - Saeglopur

Я перечитую десятки СМС із запізненням на декілька годин. Прокидаюся, аби співати колискову. Вкладаю у ліжко її, а сам приймаю "ранковий" душ. Я перевертень. Отримую емоції мертвого життя, порожніх вулиць, стомлених таксі. Вдихаю атмосферу насичених киснем асфальтованих квадратів... Стовпи, занад-то довгий міст, узвіз... Згадав призначення і спробував налаштуватися на спів неонових брудних вітрин... Ти їх ловитимеш, будеш відвертатися від проблисків, нервуватимеш, адже очікування ранку збуджує негативні відчуття... А я співатиму пісень, вдаватиму щасливого і романтичного чарівника. Ти, як і я бажаєш вірити у казку, та останнім часом не виходить. Нажаль настільки ми відійшли від чарівного, що вже і просто медитувати не можемо... Я активний цієї миті, думки одна одну змінюють, майже не встигаю фіксувати емоції... А ти роздираєш очі, намагаєшся дотягнути хоча б до шостої, п'єш багато кави, дратуєшся. А мені до смаку чай з медом. А може і не у смаку справа. Скоріше необхідності у каві не має. Так ми синхронно йдемо до однієї точки. Світанок. Тепер я наче дзвіночок, співаю "доброго ранку" її. Вона цієї миті настільки чарвіна, хочеться відтягнути час, милуватися, посміхатися... Сніданок і ... шалені поцілунки, двері, сходи, офіс... день. Моя подушка, тепла ковдра, десятихвилинна телефонна розмова, побажання вдалого дня для неї, для мене - солодких снів...