Зараз мода пішла на висміювання Нового Року. Багатьом так і кортить назвати себе серйозною і не попсовою людиною, скасувати свої симпатії до ялинки і начеб-то гламруних новорічних ведмедиків на вітринах магазинів. Так ніяково стає, коли вкотре вислуховуєш "нові", "сучасні" бачення дійства. Часто говорять про дипресії навколо свята. А мені, якщо відверто, наплювати! Я з нічого відчуваю мандариновий запах у маршрутках, вдивляюся у прикраси, які вже починають виблискувати на столичних вулицях. Відчуття свята по-троху наближається, охоплюють приємні ностальгічні спогади. Пригадую дитинство, купу подарунків, Діда Мороза із сусідньої квартири. Я його тоді одразу впізнав, от тільки батькам досі нічого не кажу. Пам'ятаю гостей за великим святковим столом, купу фейерверків, прикраси, вогники. Важко стримати посмішку, коли згадую, як ми з сетрою готували подарунки батькам. Тоді нам було мало років, не маючи грошей, робили батьків щасливими. Вдячний мамі за те, що привила любов до такого роду свят. Наразі радію появі новорічної реклами на ТВ, адже не дивлячись на основи реклами, святковий настрій вона створює однозначно. А ще... запах... Просто морозець, свіжість...