Кузміч чіплявся до дівчат у маршрутці. Женя, вгледівшись у дівочі посмішки нагадав мені, що ботанічки не рівно дихають до ідіотів. І дійсно. Пригадав себе у школі. Я тоді ще не розумів, чому у мене закохуються лише розумниці у окулярах. Посмішками на мої викрутаси відповідали лише завчені до смерті дівчата, а припудрені манекениці не втрачали можливості нагадати про мою закінчену сутність. Вони мали рацію. Ідеали гламурненьких кізочок на високих підборах втілювали кремезні розумники без зайвих апгрейдів. Вони лишалися відданими принципам сучаного і мужнього чоловіка. Тим часом у мене, патлатого і худесенького хлопця продовжували закохуватися ботанічки.
Їх ми брали своєю щирістю, дурістю, криками і неупередженістю. Кузьміч записав телефони.