Про будь-який мегаполіс пересічний провінційний громадянин чує лише те, що хоче чути... З купи різноманітних думок вибираємо підходящу для себе і тішимось з цього приводу. А життя не передбачає дій за власними переконаннями, світ не потребує нашого бачення, не вимагає консультацій, не питає, а тільки навязує і потребує негайної адаптації до реалій... Не ми шукаємо собі місце, не ми рубаємо топориками нішу у стінах соціуму, а соціум дає чи відбирає... Він нещадний до тих, хто йде проти нього, він не терпить самовпевнених дурнів, мудреців чи лицарів також не визнає... Ми всі, як виявляється рівні, всі однакові, що також дуже дивує...

Все написане вище - не правда! І ми усвідомлюємо це, тільки виходить так, що знову помиляємось...