Для мене Ісландія – це інтелектуально і примітивно. Широкий спектр кольорів на чорно-білому полотні. Із мінімумом взагалі і максимумом зокрема. Моя Ісландія – світле подвір’я без нічого і ні з чим без відтінків. Гаряче щось на холодному ніщо. Вона може бути такою, як в Heima від Sigur Ros. Або, як у Baltasar Kormakur-а в фільмі 101 Reykjavik.