В ефірці плюс двадцять вісім, за вікном плюс шість. Я в білій сорочці в сіру полоску на білу майку. Зводжу ефірні години, горіхи із зеленим чаєм і фіолетовими квітками. В ефірці наче влітку, якщо не виглядати за вікно. Осінь. Я на порозі створення власного каналу творчої реалізації. Це так важливо, коли торкаєшся межі.

За вікном плюс шість, я у кросівках із білими шнурівками. Вулиці жовтіють, як старіють фото. Як зморшки на тілі бабусь. Натхнення народжується із змін, де виблискують перспективи. Протест і самість. Ідентифікація.