Той хто читає не обов’язково інтелектуал, а той хто не їсть м’яса не завжди вегетаріанець.

Але перші враження виникають із форматів, які існують в наших головах. І з народження ми звикаємо мислити одиницею форми. Соціум створює її із сотнями назв і розмиває межу між я і ми. Так легше, коли домінує стадність? як механізм комфортного розвитку. Коли хронічний колективізм займає місце перспективної індивідуальної філософії. І роздає назви із відповідними критеріями групам людей, аби потім можна було легше ідентифікувати їх за місцем розташування або за приналежністю до соціальної групи. Так все навколо має своє місце на полиці, наче у базі даних. Коли ви належите щонайменше до одного умовного об’єднання. І майже не існуєте поза ним.

Система надто глибоко із високою швидкістю вживлює формати у свідомість. І робить це успішно, тому сучасна людина надто себе ототожнює із жанрами, стилями і намагається їм відповідати. Або шукає відповідність в інших людях. І все це лише невеликий відсоток масштабного процесу тотального примітивізму і впорядкування.

Полиште узагальнення. Щоб потім оголивши власну внутрішню форму покластися на неповторне я, щоб бризкатися соком особистої достиглості. Без банальних патріот-гей-нацист-вегетаріанец-геймер-інтелектуал.