провінція ле кругліг, що відносно нелеко від парижу, тепер схожа на війскову базу. хто знає тата, той не здивується. тепер тут є телефоний зв"язок, інтернет та стаціонарний бункер (з НЗ: горілкою та салом).

а я повернулась з туреччини. море, сонце, бляж... не дуже засмагла, але відпочила гарно. доречі МАУ та ТУРТЕС були дуже ласкаві, що рейс туди з 14-35 перенесли на 7-му ранку, а назад з 9-40 на 21-15. таким чином, звісно, після святкування дня народження я скакала как сайгак по кукурузе, щоб встигнути зібрати речі, віддати автівку до сервісу та зробити ще декілька невідкладних важливих справ. але щодо перенесення часу повернення моя супутниця Ірочка дуже благала святого пана Ніколаса, коли ми поїхали з нею на екскурсію до старого міста Міра, де знаходиться недіюча церква-музей цього самого пана. і кажуть, що дива існують, бо бажання її дивним чином здійснилося.
крім того, було все як на звичайному відпочинку в туреччині. 100%-вий савецкій пипл, діско, середземноморське узбережжя, турецкіе та масковскіе чоловіки, море, ніч та чарівна ориент-мьюзик.