В колонках играет - Морозов - Встати і вийти.
Настроение сейчас - я люблю ніч)))

йолка, ігоркоголік і панда. вид знизу.
скоро чекайте Пандуістичну концепцію сприйняття світу. фсе взнайете і зрозумійете))

[444x333]

В колонках играет - Брати Гадюкіни - нада было не любить.

закохуйтесь!!!!!!
це Тенако)))

[700x525]

[336x368]
і так ходила два острівних дні)))

В колонках играет - Брати Гадюкiни - карпати знов програли футбол...
Настроение сейчас - медовий (самi фантазуйте, як це...)

це я танцюю на рок сiчi пiд ВВ, i це було круто, тобто ВВ, ввввви не подумайте.....

[700x525]

В колонках играет - Очеретяний к!т
Настроение сейчас - ой де будем ночууууувати.......

собака-ПАНДА!!!!!!!!!!!!!!

[200x215]

мам по!хав до бабус!, то фся ця ф!гня з будинком ! !жею на мен!, а я ще ! прихвор!ла....
п!ндик....
тавар!сч!, що ж це робиться??????????
вчора було в!дкриття п,явторка (це такий день в жит! панд, зп,ятниц! на в!второк))) гииии.....
зара перебиру фоти з рокс!ч!, !х аж 9 сотень з чимось, ну тобто не з ЧИМОСЬ, а з 24 ще фотами...
любе сонечко!!!! св!ти!!!!! я не хочу думати про те, що це погано, що це не правильно, що я дурна ! взагал! .....я хочу бачити твою посм!шку... завжди..)))
! посм!хатись у в!дпов!дь....
[700x525]

АААААААААААААА!!!!!!!!!!!!!!
насправді ще до сих пір не можу повірити, що я там була!!!! цілісіньких 2 (прописом - ДВА)

ДНі!!!!!!!!
синоптики прогнозували на ці і на наступний дні (суб, нед, понед) дощі. але падало з неба

лише в неділю зранку, що лише на трішечки затримало нас під дахом, дяк Фоксяні).
ой!!!! вибачте!!! я ж досі і не написала, що я була на РООООООК СіЧі!!!!!!!! труханів острів

витримав на собі, такому зеленому і красивнющому, два дні шаленого драйву, музики,

та-та-та-танців, року і ролу!!!!!! ми бігали з однійеі сцени на іншу, встигнувши почути найкращі

групи фесту... і от що у нас вийшло:
перший день: Воплі Відоплясова (не, ну це дійсно супер!!!! нема що і казати, всі все

пойняли....Вони відкривали фест, з 13.30)
Берег Бонанзи (Полтава танцювала найшаленіше))
Самі Своі (хочу почути ще, це того варте)
якісь Дженя і Комарова (в пам,яті майже не відклалося)
Фарбований Лис (таки попса)
Оркестр Янки Козир (раніше мені не подобалось, ні відео, ні записи - та і мали погану якість -

але те, що я почула вживу!!!!! це не могло не вразити, хоч місцями Вона і кричить, але щиро. і

загалом штука вражаюча)
Квадроджесіма (не знаю, мало не заснула, може через те, що не спала добу, а може просто не

цікаво було....)
Карпатіана (от що значить украінське коріння!!! у соліста лише дід був украінцем, а решта

англійці, а він співа нашою мовою, та ще так класно!!! майже без акценту!! респект

дядькові!!!))
Танок на майдані Конго (ООООО!!!!! Віва Украіна!!!!! нереальна кількість стрибаючого в

ритм народу!!! вражаюче явище!!!!)))
Борщ (покайфувати довелось не багато - поміж суперечками щодо всяких питань, потім

шукання Андрійевих окулярів в піску, та ще й поки добігли з Танків, то там залишилось часу

фігня, але все одно!!!! інпут!!! було і аудіо і відео)))
а потім було миття ніжок в Дніпрі після таких шалених танців на піску... навіть в кишенях

джинсів пісок... у гаманці...в сумці....в мобілці...
наступний день:
остання пісня Тінь Сонця (але все одно клас)
Кетс - Далеко (здалеку чула, бо ми витягували сонце з-за хмар - спосіб простий: пити)
потім йшли гуляти по мосту, щоб зустріти Вій (який так і не настроівсь як треба, Ромко і ігор

зна чому)
бачили як козаки витворяли різні штуки-трюки на конях, що гасають! так класно!! і дівчина

там не гірш за хлопців гецала на тому коняці!!!
МоторРола - М,Р (вперед до сказу!!! кльово, дуже драйвово, я вже втомлювалась стрибати)
Вій (суперово!!! хоч і не настрояні як слід, але класно!!! але Ромко, знімаючи на камеру на

сцені таки відволікав трохи! і красиве дівча, що танцювало під сценою, і яку ми потім зустріли

в метро (Юля!!!) - ій присвячена пісня Очі відьми)
Це ще не повні враження!!! бо не можу я такі подіі описувати так швидко..
але скоро буде ще))

мен! дуже незручно, але у мене десь зникла укр.мова на клав!, то розбирайте хто як мозе...
скандали...
крики...
наче це шось зм!нить...
наче нап,яливши на мене якусь сп!дницю вони зможуть зробити з мене дйевушку...
фак...
набридло, але я ж залежна..

Але насправд! панди в норм!, вони так само святкують п,явторки, з п!снями, крикамит, хрон!чними жартами, портвейном ! на фонтар!....
так само ромко добирайется на леваду через розсошенц!,, а значить, фсьо вер! гут
я рада.))))))))

....слухати рок-н-ролл у виконанні Контрабасу і Бавовни на Дослідній...а потім пити чай і співати Арефьеву з Крапльою (вона ж Панда, вона є Анча, вона ж Анчоус)....слухати Дорз і Портішхед....нереально прекульно!!!....а потім лягати спати і у вікні побачити місяць (повний) і єдину на все нічне небо зірку....
і все-таки класно...
отримати зранку гарну семесе....
помиритись (???? - в розумінні чи ми сварились???) з Росинадою...
!до речі, то її фота в попередньому пості - то вона в трансі. в справжньому.!
сміятись дивлячись на сонце...
придбати сорочку з квіткою на спині)))....
а ще пояс!!! у мене ніколи не було поясу!!! тобто такого, що я його придбала окремо, а не разом з чимсь - по замовчанню..
гарно....
життє чудове))))!!!

... слухати блюз і рок-н-ролл вживу (пісіба Контрабасу і Бавовні і "Пласту")....
пити чай під The Doors... транс...танці...
Portіshead....
співати Крематорій...Ковчег...
а потім лягаючи спати побачити на небі через вікно місяць і єдину зірку...
мммммм.....

В колонках играет - Фльор - Укол

на фонтарі...
впреше за багато днів я побачила там гітару...
грали АукцЬІон, КИНО, БГ, а перша пісня - у виконанні Снейка - Лента за лентою))
йшов не то дощ не то якась мокра пилюка...наче туман...тільки мокріше...
яскраво горіли ліхтарі...
на п,єдесталі закутана в біле простирадло мовчки стояла Маруся Чурай (благаю!!!! якби то був не кукобізм!!! я ненавиджу цей стиль у мистецтві!!! це шось страшне, та в будь-якому разі ця дівчина, напевне, не перевершить пам,ятник "Бездарність року" - могила галушок....це жах...)
зеленіла маненька травичка там, де ще недавно лежав сніг...
Ромко зустрів свого Друга. то прекульно.))
ще один успєх непревзойдьонний - це те, що мене Росинада запросила на концерт.
але мені здалось, що обірвалась та тоненька ниточка, що нас тримала разом(навіть тонша за ту, що тримає вуха білявок в їх білявій голові)...
"І що?? і що тепер лишилось крім стогону намоклої землі??" (це її, росинчине...)
шкода.

[525x700]

Настроение сейчас - бувало й краще..

ФАК!!!!
вчора написала пост, але то було все відчуттєво, надто....і тепер я не зумію так це передати, хоч у мене і ПОГАНА пам,ять...
але чогось не зберігся..тут....
блііінннн

іноді думаєш, що ти вся в траблах, в проблемах, непорозуміннях, всьо ужасно, нічого і нікого не хочеться, ні говорити, ні писати, ні слухати музику, хоч ясно, що вона витягне, врятує...

пам, ятаю епізод, коли я злюща з невідомих причин приперлась додомцю, сіла на кухні... і почала перераховувати, що мене бісить і дратує...
буквально ВСЕ!!!! і я сама себе дратую, тим, що мене все дратує....

потрібно було шось робити, бо дома бардак, скрізь треба прибирати....
нехотя взяла віник....
фак!!! всього-то півгодини фізичної праці, і все як рукою зніма...
і тут тобі вже цікаво, хочеться посміхатись...
тю ти, ніколи б не подумала...
але факт.

а ось недавно таке було - теж все пофіг, навколишній світ, люди, коні...
йду по вулиці, і хочеться провалитись десь в нікуди...
так доїхала додому, йду по вулиці, проходжу повз дім, де живе жіночка,
яка пересувається на інвалідному візку, вона майже цілий день сидить біля дверей, дивиться на перехожих..
і от я проходжу, дивлюсь на неї, і раптом мене прошибає : ДУРЕПА ти, ялина, ой дурепа.
Думаєш, оце в тебе проблеми??? ти можеш ходити, можеш пробігтись по дощу, по траві босоніж, танцювати на вулиці....
робити ще купу речей, які ця жіночка робити не в змозі.
минулого року, коли зайшли випадково на день міста на стадіон з Росиною, теж побачили людину на візку...
Росина тоді сказала: У них же зовсім інше сприйняття світу, зовсім...

а тепер я згадала про це і подумалось, що я щаслива.
і не маю права поводити себе по-інакшому...
але я нічого з собою поробити не можу, часом не хочеться псувати своїм настроєм життя інших, їх веселу посмішку....

але якось позбутися цього я не можу...

Моё почтение. В вашем сердце построен Ледяной город

Город у замерзшего водопада. Прекрасный, совершенный и чуточку холодный. Но всегда готовый приютить заблудшую душу.

Пройти тест

Вам стоило бы жить в городе Прага

Этот город спокойный и гостеприимный. Средневековые соборы, старинные дома с находящимися в них же модными магазинами не оставят вас равнодушными. Даже если у вас небольшая зарплата, вам этого хватит на покупку парочки сувениров в соседней лавке :) Наслаждайтесь :)

Пройти тест

Поздравляем!!! Вы - Карлсон

Да,вы просто сгусток жизненной энергии и позитива.Побольше бы таких..."умных,привлекательных,в самом расцвете сил":)

Пройти тест

Прокинусь

Знову читати вірші
Чиї?
Його і її….
Бити об землю скло
Знов.
Її чи його??
Стерти з лиця землі
Хм…
Його? А може її??
Купалися у вогні
Увісні?
Чи давно навесні?
Чи може наснилося все того літа чудного
Коли небо в ромашках і сонцях втопилось
і змерзло.
Десь глибоко холодно.
Збіг обставин.
На липень будильник
у травні поставлю.
Й прокинусь в труні.
Не важливо, в його чи в її…
00:05
7.12.2005


дивно....
аж надто...
здавалось, досить...
здавалось, можу все, що схочу - хочу - плакатиму на самоті, а хочу - дивитимусь і не відчуватиму...

ніхто не зрозуміє цього поста, або зрозуміє не так, якшо хтось і прочитає...
та й "вірш" ще той, якіий крім мене не зрозумілий нікому. та й не потрібні ці вірші в дужках(хи ги , лапках), по суті...
а реально, нашо комусь твої думки, слова?? своїх не вистача (і як ото вголову таке лізе???? не второпаю...)чи шо??

і взагалі, давно пора забити болт на те фсе, що було.ні, не на все.
привиди...
добре, якшо ти цього не прочитаєш..
Добре, що ти зараз спиш.
добре, що я хочу розібратись в цьому всьому... все у мене вийде... правда ж???

закінчити можна лише цитатою:
ниточку перерізали - вуха відпали..

В колонках играет - В. Морозов - Старе кіно
Настроение сейчас - зелене

Віктор Морозов
"Старе кіно"

це старе кіно про двох самотніх людей,
які ціле життя шукали одне одного
і не знаходили
а коли вони нарешті зустрілися,
то злякалися свого щастя і все закінчилось дощем

гаснуть повільно порожні екрани
ми не відводим очей
довго палають барвисті реклами
цих страшних ночей
цих важких ночей
це старе кіно про страх перед щастям
про те, що жодному з нас не можна залишатися самотнім
інакше найкраща навіть доля закінчується поразкою
поразкою, і нескінченним дощем
день закінчився дощем і грозою
пахне весною
і сном
ми не захочем дивитися знову це старе кіно
це страшне кіно
злива густа і не видно дороги
я твої пальці ловлю
будьмо удвох і не бійся нічого
я тебе люблю
я тебе люблю
ці старі режисери, які давно вже вижили з розуму
накручують свої фільми
про самотніх, нещасних людей
і добре заробляють на цьому
нехай же хоч одного разу вони залишаться ні з чим
хоч одного разу...
вони...
в твоїх очах я знову бачу себе
яка ти світла


надто заділо.

В колонках играет - Мертвий Півень - ТВ

я можу написати, що відчуваю....
я, звичайно, можу написати що не відчуваю...
я не розумію себе.
йшла по весняному сонечку додомцю і думала - найжахливіший стан - нерозуміння себе, а точніше, розуміння ,що ти себе не усвідомлюєш...
жахливо...
а недавно за декілька хвилин написала дурнуватий вірш.... без рими і ритму..

Я не вмію писати модернових поствіршів
Я не вмію складати в рядки неримоване
Я не хочу читати їх потім Росинці…
Ви можете дорікнути, що цей вірш і є неримованим,
Але я відповім: ну то й що??

Я не розумію змісту чималої кількості прочитаного…
Кляте дежавю… я вже десь це читала…
І я б воліла бути розумною, щоб час від часу
Усвідомлювати себе тут і зараз,
Не метушитись і не перейматись власною нездатністю
Шось второпати…


І нехай цього ніколи не станеться,
Бо тоді втратить сенс багато речей мого життя
Як от сприймання явищ як вони є,
І вчитування в тексти, вслуховування в мелодії,
Вдивляння в зображення, які не мають до мене відношення..
Намагання побачити шось в темряві…
Хай цього ніколи не станеться….



Але я ще можу відчувати…
Маю надію, це ще комусь потрібно…

назвала я його Хм.

У вас ніколи не виникало відчуття, що ви когось зрадили??
Все так, всі ті, але ти – нє, ні фіга…ти не той..

Вона там, в києві, ходить в університет, їсть, спить, розмовляє з кимсь про свій настрій, говорить, шоб добре було, якби сходити десь…
живе, можливо, навіть цікавіше, ніж якби вона була тут…
і кожного дня дивиться на теж українське небо, що і я …
і дихає тим само повітрям, хіба тільки київським, більш забрудненим…
ходить….можливо, сама…можливо, їй теж хочеться подивитись праворуч і побачити там мене, яка сміється, бо ми завше сміялися разом.. ну не те щоб аж постійно, але дуже і дуже багато, з першого погляду вона розуміла, шо я там побачила і чого так голосно посміхаюсь…
і не питала куди і нашо ми йдемо, якшо я скажу :побачиш!!
Можна було просто йти і не думати, шо завтра(??) можемо так і не йти вже безтурботно…


А тут вона…
Інша..
Аж надто..
Не може вона, інша, годинами ходити по мокрісінькому від талого снігу асфальті чи по морозі, просто через те, шо десь там шось треба подивитись, і оте ШОСЬ не так вже й важливо, чесно кажучи, просто цікаво, просто так хочеться, бо хочеться бути з тим, хто тебе розуміє…
Не перепитує ШО??? Не задає питань з ТАКИМ виразом обличчя НУ І ШО???
Вона живе в своєму світі, вона каже, шо вона інтроверт…
Вона, блін, інтроверт..
Ну то хай живе в своєму світі, власному, де нема нікого, окрім неї, і її АЛЬО, ну і ше метеликів..
Я дарувала їй метеликів….
Так, в тих метеликах, я проводжу з нею багато часу, десь в її світі, де вона живе, а сюди вона приходить по якимсь своїм надто необхідним справам, так, через необхідність, ось…
Навіщо ти зі своїми голками прешся в той світ????
А!!!! вона ж запросила!!!! Фіг там, навіщо вона мені бреше???
ЛІЗЬ У МІЙ СВІТ!!!!
Як це лізь??? Я не вмію проходити крізь стіни. А тим паче такі товсті. Ага, це з вигляду вони, стіни, як вуаль, тоненька сіточка, на якій почеплені фсі ті метелики, яких вона так любить, певне, вони її єдині друзі… так от, і крізь цю вуаль, таку прозору, але тим не менш я бачу всі фарби не такими яскравими, якими вони є насправді….. вона тут, подивись!!!
Танцює… пише… дихає… дихає…дихає….крізь цю вуаль ти навіть чуєш її дихання, але ти можеш лише дивитись. І чути. Читати, те, що вона пише, дихаючи тим своїм метеликовим повітрям…
А спробуй зайти??? Ну??? ХА ХА ХА!!!! Дурепа…. БІЛЯВКА!!!! ЩО?НЕ ВИХОДИТЬ???
Не падай, а стань тихо поряд і радій, що можеш вже це – просто бачити (і навіть чути як вона дихає).

.................................................

А тепер поглянь сюди.
Ти сидиш на краю землі, дивишся вниз… весело тіліпаєш ніжками…безтурботно…
У тебе свій світ, у них свій…
Ви колись перетнулись…
Ви колись залізли однією ногою в чужий світ і ,думали, все, тепер я тут, тепер я частина її, я думала, я частина чийогось світу…
О святі небеса!!!! ( вони просто святі, незалежно від того, хто там живе чи не живе…))
Так от, я продовжу.
О святі небеса!!! Ви подарували мені найчудовіше, що я могла мати, Дружбу, це той маленький шмат території свідомості двох людей, де вони перетинаються…
Де вони мають спільне – моє, а, значить, твоє… і навпаки…
Окраєць життя, такий маленький, він був НАШ.
Я не хочу, щоб він залишивсь лише в моїй пам,яті…
Я не хочу!!! Святі небеса, ви мене чуєте???

Сотні світів навколо мене… вони ніколи не відкриються мені далі, ніж того хочуть..

Я люблю вас. Незалежно від того, залізла я у ваш світ однією (лівою) ногою, а чи просто стою поряд, наче не знаю, що таке рух…
Я люблю вас. Ви це знаєте.
Живіть ТАМ без мене. Ви вже знаєте, як це…

йшла по вулиці, не спішила - не запізнювалась
побачила неймовірної краси небо на заході сонця, фарби були різні:
і рожево-чрвоні, і фіолетово-жовті, такі, які бувають у неба на заході сонця...
по тому полотні простяглись аж поки було видно за будинками птахи,
що тікали на південь... напевене на південь, а куди ж ще?? траекторія їх
польоту нагадувала синусоїду. а то дійсно було так. величезну, на пів
неба, той відрізок, який вона бачила - від будинку міськради і до будинку,
на першому поверсі якого був розташований магазин "Весна", саме там,
де вулиця Жовтнева стає вкрита камінням, де є вхід в підземелля,
звідси видно саме серце міста - Пташку:), навколо якої вічнозелені куці
кущі і порубані дерева старих лип. отак стояла і дивилася на небо,
бажаючи дізнатися коли ж закінчиться та пташкова синусоїда, і
минуло невідома їй кількість хвилин, а Люди, що йшли десь поряд,
обминаючи її, що стояла дивлячись з сумом в очах на вечірнє небо,
в свою чергу, бажаючи дізнатися ШО Ж ТАКОГО я там вдивляюсь,
дивились то на мене, то в небо, дивно оцінивши мій стан, йшли далі.
спішили - запізнювались.
опустила очі.
пішла далі. спустилась в підзмелля. дійшла до місця призначення.
замерзла до біса. :( більше не бачила ні пташок, ні синусоїд.
зе енд.

Настроение сейчас - якесь є...

я так довго чекала, поки вона її допише, вона цитувала мені шматки з неї, я сміялась і вмовляла пошвидше прочитати це все!!!! і тут....
вона дала її прочитати першою якійсь дівчині....
ну і нехай...
всеодно я люблю цю нестерпну Росиняку, з її псевдо олів,єшним сприйняттям світу...
книга зветься "28 днів з дівчачого життя"
це - життя як воно є..