ну от, я вернувсь. типу. паслася на батьківщині нрафа дракули, благо, господаря не було в той час удома. ночували в монастирі, а потім у якійсь мистецькій комуні, де був великий тирьохлітровий (??) кальян та на шарф поначіплялося тогорічного листя, а гори геть позбавили бажання вертатись... оповідка в картинках (далі у коментах):

р. Нижній Бистрій
[700x525]

Настроение сейчас - замріяний)

ото сталося так, що кілька моїх друзів пішли в гори, а я, хоч і була автором ідеї походу, не змогла через курси нім. ну, і віддала спальник одній чудовій людинці, бо він у мене теплий був. а вернувся до мене спальник зовсім інший - той типу пережив страшну травму і народ купив мені інший. але інший - вдвічі більший і важчий, і крутіший, звісно - витримує до -18 градусів (попередній тримав -3). але ж я не ходжу взимку в походи, на карйняк ранньою весною чи пізньо. осінню. а влітку у такому розтанеш.

і от за своєю звичкою шукати у всіх речах смисл думаю про те, що це, мабуть, мені знак: легки літні походи припиняються, натомість буде щось справжнє і круте. на північний полюс піду, або в альпи......)

Это цитата сообщения Yon_Shannou Оригинальное сообщение

и ещё нашлось

      Em     

Кому бы я ни был дорог? 



О чём бы ни грезил впредь, 

     A 

Я не выбирал мой город, 

Em 

Я не хотел здесь петь, 

      Am 

И сколько б любви не тлело 

         H7 

Под тёмной золой обид, 

           Em                     A 

Здесь хочется делать дело, 

       Cm           A        Em   

Но выгодней делать вид. 



H7 





           Em                              A 

Здесь пишут на братских стеллах - 

     Em                  A 

О чём у кого болит, 

           Em                              A 

Здесь каждый шофёр - Гастелло 

     Em 

И каждый  "жигуль" - болид, 

           Am                           Em 

Здесь лаврам не стать твоими 

     Am                        H7 

Пока не порвалась нить, 

            Em                       A     

Здесь  хочется  жить во имя, 

       Em              Cm       Em 

Но выгодней  просто жить. 





		









Здесь музы зовут на бойню 



Удойную рать коров, 



Здесь дар попадать в обойму 



Важнее иных даров, 



Здесь слово не станет светом, 



Но что тебе нужды в том? – 



Здесь хочется быть поэтом, 



Но выгодней быть шутом. 





Здесь день ото дня короче, 



Здесь ночи длинней ножа, 



Здесь столько горячих точек, 



Что впору кричать пожар. 



Но как бы ни жгла столица, 



И чем ни жила бы впредь, 



Мне выпало здесь родиться, 



А значит – любить и петь. 





Александр Щербина, 2004

представляю ще один набір цифр, за яким мене можна зловити у межах України безкоштовно (іншими словами, мобілка з київським номером):
361 60 69

дзвонити можна цілодобово!

А Риба наранок воскресне.
Розплющить всемудре око –
І крига над нами скресне
В кануні Нового кРоку.

А Риба нап’ється зілля
І гайда гуляти степом.
І бісер її божевілля
Архангел змітатиме з неба.

І хтось по-зимному чесний
В нас випустить залп трикрапки...
Та Риба наранок воскресне
І буде усе. Спочатку.

Настроение сейчас - ииииииииииииииииииииииииииии

п*яне. щастиве. невагоме. потойбічне. неприкаєне. спустошене.

...які не дають мені зараз спати.

1. що відбуваєтсья із героями книги у той час, поки читач перегортає сторінку?

2. чи відчуває смуток святий Миколай, коли роздає усі свої подарунки і лишається сам?

великим і мідним тазом. вочевидь, зима таки - сезон не для див......

"...І коли відьма усвідомлює своє безмежне кохання до СВІТУ, відбувається її посвята"... (с) із книги Ярослави Литвин "Пухнаста"

Это цитата сообщения Alialanda Оригинальное сообщение

слово)

Пока не сложишь из кубиков слово "счастье" , домой не уйдешь (с) :)
[252x356]

http://www.liveinternet.ru/users/annataliya/post59986574/

.
[525x700]

Їду в Крим. На Мангуп. Бо усі інші варіанти відсохли один за одним. Стрьомно трохи - всліпу їду. Зовсім. Втім, як завжди...

Это цитата сообщения Dark_Elf Оригинальное сообщение

Без заголовка

"Если ты споришь с идиотом, вероятно то же самое в этот момент делает и он. "

http://www.liveinternet.ru/community/kiev/post59604137/

http://community.livejournal.com/kidpix/408951.html?view=5030263&style=mine ілюстрації до "Сніогової Королеви"

Это цитата сообщения Texxi_Exo Оригинальное сообщение

_

Моисей сказал: всё от Бога,
Соломон сказал: всё от ума,
Иисус сказал: всё от сердца,
Маркс сказал: всё от потребностей,
Фрейд сказал: всё от секса,
Эйнштейн сказал: всё относительно..
Сколько евреев - столько и мнений.

це, мабуть, небезпечна заразна хвороба... такуих рекордів я ще не била: за одну ніч 15 сторінок реферату замість потрібних 7-ми - не могла спинитись, аж руки трусились... мля, нє шоб чимось путнім захопитися... иииииииииииииииии...... як гадаєте, це дуже смертельно?

отак всєгда.... щоб зникли зайві комплекси, тре побачити щось відверто галіміше за те, що робиш сам, і хляпнути лікеру... а дєло було так... іще на презентації у Франику нам дорікали, мовляв, що з такої кризової (жопної) ситуації, як у нас, вигріб лише журнал "Четвер" - лише завдяки досвіду, таланту і неповторній харизмі Іздрика. А на що, мовляв, сподіваємось ми, грішні? "Четвергом" штиркали мене не раз. і от сьогодні, завдячуючи прєподу-філософу, що не прийшов на семінар, мені довелося потрапити на презентацію цієї живої легенди. Скажу чесно: попри всі зусилля висиділи ми трохи більше, ніж половину...

почалося з того, що Іздрик почав гнати на видавництво "Лілея-НВ". До чого це було - незрозуміло. він просто грузив публіку якимись організаторськими проблемами і деталями, говорячи, що хоч раз у житті хоче скористатися тим, що на презі немає директора видавництва Василя Іваночка (особисто нам цей самий Іваночко дуже допоміг, але це суб*єктивно...). потім він дав можливіть погнати на "Лілею" 3-м присутнім авторам: юній Гапі Карпі, і ще двом не менш юним "адепам" - Литвинчуку і Жеребецькому. Гон був відверто млявий, невиразний і непереконливий - зрештою, так ніхто і не зрозумів, чим не догодило видавництво. І забрав чимало часу (гі, якби ми вирішили "виїхати" на гоні на нашу дирекцію, ми могли б лише зацитувати уривочок "Золотого Вєка", і публіка валялася би під лавами). Гапа Карпа зачитала оповідку із своєї нової книжки (виданої тої таки "Лілеєю"). В оповідці йшлося про жінку, яка настільки сильно кохала свого чоловіка, що у неї з рота лізли мотузки (шнурки)... лізли-лізли, поки бідака не вмерла. а чоловік відрізва з її рота ті мотузки і повісився. Один із хлопчиків зачитав вірш-без-розділових-знаків (і смислу) про те, "як-я-хочу-молока-і-не-знаю-нафіга-пишу-цю-хєрню". і бажання молока, і оцінку його шедевру я поділяла на всі сто!
на третьому хлопчику наші серця не витримали драматизму ситуації і ми вервечкою покинули "корабель". трясця, але де обіцяна харизма????? ми на презентації з*являлись в шаманських прикидах, читали чьотко підготовані тектси (ще й залучаючи до дійтва глядачів), говорили чітко продумані речі, у нас були музиканти (які до того репетирували щоденно протягом двох-трьох тижнів), ми викладались по повній... а тут - непроглядна темінь. чорт, ну відверто наші презентації були сильнішими!
після цього ми мерзли на вулицях і пили лікер і слухали у Смолоскипі вірші Коржа. там було на рідкість пристойно і позитивно (по-моєму, найбільш хуліганили ми...), всі справді слухали з належною увагою шаманські вірші Коржа, і вперше в житті у стінах Смолоскипу я почула, як автора просять прочитати на "біс"...

словом, до чого це я... до того, шо ми таки будемо жити - як редакційний колектив. стопудів. тепер я в цьому переконана! ГРРРРРРРРРРРРРРРРР!!!!!!!