так народжуються диплом. пейзаж маслом, тобто, акварелями... ну, і детальніше - у коменті...
[700x525]

воно почало приходити шматками. спершу вгараздило мене стати редактором журналу про сучасний живопис (ииииии). всі намагання знайти щось інше чи просто піти з роботи успішно обривалися. потім у мене завівся шикарний зернистий папір для малювання. потім мені, у якої руки з одного місця, яка зроду ніц крім карикатур у конспектах не малювала, на ДН добі люде подарувати аж 3 різних набори з фарбами, в тому числі і професійні. ну і от. тиждень малювала для розминки самих ворон (із фотосесії на ДН), а сьодні таки наважилась позбавити фарби незайманості. це замість писати диплом. а тепер таки пишу, а вона, ворона свіжонамальована, сидить і хитро на мне позирає. а я щаслива, як слон. думаю, може покатить як ілюстрація до диплому...?

сонці, всім спасибі!!! тілько-но сьогодні воскресила здохлий інет і просто прифігіла від кількості різного роду позитиву, переданого віртуальним шляхом. кльово, що ви є, навіть коли далеко або віртуально!

а саме, на контракт о 10.30 9 травня. їдемо в пущу вітати світ із моєю у ньому появою)) з собою можна брати кого і що завгодно, + каремати і позитив. всіх-всіх чекаю!

потрібна довготривала (на травень місяць) вписка у Києві хлопцеві з Потлави. Вписку готовий оплачувати. Хлопець позитивний і без шкідливих звичок, на вписку ходитиме тільки ночувати.
ДУУУЖЕ ТЕРМІНОВО!!!!!

размишлізм після виконання замовлення: http://v-dorozi.livejournal.com/44577.html

Я прийду до тебе в білому,
Із термоса виллю тишу.
Свій плащ й сагайдак зі стрілами
На щит твій і меч повішу.

Кіно із жовтим трикутником
В зеленому чаї згасне.
Ти губ посміхнешся кутиком
І станеш малим й нещасним.

Я картою трас акрилових
Шпалери розпишу й щезну.
І прийду до тебе в білому,
Як тільки Христос воскресне…

як сталося так, що у святковий день пишеться політичний пост? а так, що іноді політика перетинається із родинними стосунками, і в такі моменти (якщо не прогавити шанс) можна вбити одним постілом двох зайців.
ідеться про перевибори мера міста. які у космоса перспективи і яким чином вони здобуті - казати зайве. рівно як і про те, яка у нього аудиторія і яким чином пенсіонери "купуються".
багато людей не підтримує контактів з дідусями-бабусями. або підтримує на мінімальному рівні. ПАНОВЕ!!! ДІДУСІ І БАБУСІ - ВМЄНЯЄМІ ЛЮДИ!!! чесне слово! мій досвід президентских виборів це підтвердив: ідейно-біло-блакитна 85-річна бабуся під впливом спокійних вечірніх бесід грунтовно переглянула свої позиції.
в силах кожного з нас знайти підхід і переконати своїх рідних старших поколінь не купуватись! якщо подібну роботу зі своїми родичами проведе КОЖЕН, або хоча б кожен другий студент Києва (а там - які дива не трапляються - може, вони переконають своїх друзів-однолітків), то шанси на виживання для міста таки є. а крім того пібідне сплкування значно покращить сімейні стосунки і може комусь допоможе трохи краще зрозуміти одне одного.
Всіх зі святом Воскресіння!

Это цитата сообщения ШЛАДИНЬКА Оригинальное сообщение

МужЧинкИ ))

[dex 18.04.2008 12:40]
МУЖЧИНЫ: Они какие?
>> - как кофе: самые лучшие - горячие, крепкие и не дают тебе спать всю ночь;
>> - как торговые агенты: нельзя верить ни одному их слову;
>> - как компьютеры: их трудно понять и у них всегда проблемы с памятью;
>> - как счета в банке: без денег на фиг не нужны;
>> - как снегопады: не знаешь, когда они придут, сколько будет сантиметров и сколько они продержатся;
>> - как гороскопы: всегда советуют тебе, что делать, но как правило ошибаются;
>> - как мини-юбки: чуть зазеваешься, и они обнажат твои ноги;
>> - как места парковки: хорошие уже заняты, а свободные все неудобные и слишком маленькие;
>> - как лекарства: неприятно иметь с ними дело, но они необходимы;
>> - как сперматозоиды: только один из миллиона оказывается полезным;
>> - как микроволновки: разогреваются за 15 секунд;
>> - как дельфины: говорят, что они умные, но никто еще этого не доказал
Малыф ‎(11:00):

GRAFF ‎(11:00):
Мне тоже понравилось
[447x567]

для тих, хто не в темі - це воістину культова річ. немає, певно, дослідника давніх форм релігії або навіть міфів, який би не посилався на нього. англійський учений початку ХХ ст., видомий, окрім "Гілки", чотирьохтомником "Тотемізм" і ще дофіга чим... при тому, що до об*єкту своїх досліджень - до давніх людей, тобто, він ставиться досить зверхньо і скептично, його описи давніх культів затягують. при тому так затягують, що кількаденний відходняк від першого занурення гарантовано. по прочитанні складаєтсья враження, що все, що ти читав до того по давніх віруваннях та міфології - дєццкій лєпєт, а правда - от вона, кошмарна і невміщаєма у голову. кошмарність фрезерівських описів не лише у надмірній натуралістичній жорстокості (цього щастя вистачає і в міфах, в принципі), а у тмоу, що це взагалі, навіть приблизно не виходить зрозуміти (або навіть не хочеться розуміти тих речей) - ті запечатані логічні коди і мотивації. ніби докопався до темного дна під-під-підсвідомості. ну, аналізувати цей феномен я не буду, але наведу один веселий нейтральний фрагмент, який дуже потішив.
значить, типу, опис ритуалу зустрічі вести (одного з них, звісно). красвие таке свято. в його основі лежить віра у те, що боги мають здатність втілюватись у людей, і тоді ці люди оволодівають божественною силою, їх відповідним чином вшановують. ну от. в даній ситуалії за повір*ями Богиня вселялась у маленьку дівчинку. кілька сторінок іде детальний опис вшанування дівчинки-богині. її вбирають у біле, піднімають на спеціальні носилки із руківками, за які вона тримається. до пасма волосся їй прив*язують пір*їнку. у певний кульмінаційний момент свята ту пір*їнку урочисто зрізають. (в голові прокручуються думки - а може влаштувати красиву вуличну постановку-виставу?). потім дівчинці приностять жертви і дари. свято триває кілька днів і кілька сторінок (ну, і відповідно, чимало дій усіляких). все красиво і (уявляється) вельми видовищно. закінчується ця музика приблизно такими словами: "потім усі, очищені і вдоволені, з легким серцем і новою вірою розходяться по домах. дівчинці одним рухом відрізають голову, кров із шиї зливають в належну священну посудину, шкіру з тулубу здирають ділять між собою, її натягають на себе старійшини племені - це вважається на щастя, а шкіра з голови - найбільший "бонус" - дістаєтсья, відповідно, найвищому за статусом жрецю." от такі пацифістичні весняні забавки...

Это цитата сообщения pmos_nmos Оригинальное сообщение

Иван Славинский

Окна ночи

[544x670]

Смотреть еще

Настроение сейчас - спаааааааати....................

дуже дивно, насправді. спершу я смурила через це. потім злилась. потім щиро сміялась. тепер настала блаженна стадія дуплізму-пофігізму. здаєтсья, що далі нема куди, а з кожним днем виявляється, що дуже таки є... минулий рік став таки моїм зоряним часом, тепер я це розумію. вихід збірки, наукові досягнення, нагороди, авторські вечори, перформенси, щедрування-чаклування, постійний заробіток, мандри і повні штани щастя. цей рік, мабуть, з моменту відходу від роботи над "Добою" - одні суцільні поразки. жирною такою смугою. постійне безробіття і безнатхнення, розчарування в людях і собі, провали на всіх можливих заходах, провал тойфулу, відмови у редакціях, (ну, про особистий пласт життя взагалі мовчиться) - усе в кращих традиціях жанру. за що не візьмешся - все вислизає з долонь, як тоненький пласт мила. навіть фєньки - і ті плутаються і не плетуться. коли на днях мені заявили, що я абсолютно реально можу бути не допущена до захисту диплому (причому заявили, щиро не шкодуючи барв), я навіть не поворухнула бровою. "Мугу, - сказала спокійно, - гаразд. перероблю. це треба на завтра?.." просто не маю уявлення, що робити: чи чіплятись і боротись за кожний шматок свого світу, чи відпуститись і отримувати задоволення від польоту (догори дригом у прірву, чи як). але раптом нічого далі не буде, а лишиться сама порожнеча?.. нерви стають ні до чорта. пам*ять (особливо на те, що кому пообіцяла...). цікаво, це таки тимчасово, чи готовий діагноз?

я зараз сиджу без інтернету (тт. без регулярної можливості у нього вилазити) і (переважно) з нулем на рахунку. тому прохання усіх, хто має надії вичепити мене через пошту-аську-контакт-смски-з-питаннямиде-я-є шукати альтернативних шляхів зв*язку.

п.с. у зв*язку із вищенаписаним актуальним лишається старе питання про роботу. нікому креативних створінь (1 штука) не треба?

тепер я є тут: http://www.inlit.com.ua/ ,
а саме - http://inlit.com.ua/node/540#comments

там переважно нові, але також кілька ДУЖЕ старих текстів.

там вшановують хвилиною мовчання або кидають помідорами

Это цитата сообщения lj_t_s_kot Оригинальное сообщение

Без заголовка

* * *

Излечи мою зиму большим пирогом с курагой,
а захочешь — добавишь изюма и грецких орехов.
Я не стану брыкаться, хотя не за этим приехал,
я останусь, и хрустнет лекарственный дух под ногой.

...И лечебное солнце восходит над всем, что болит,
и над всем, что темно, малость тронутый доктор курлычет,
переводит то стрелки, то вовсе кошачьи ли, птичьи
не рецепты, но песни, и, кажется, воду в вино

обращает и молвит: лечебное, пей, не жалей —
поутру голова не болит, а болит — перестанет.
Золотые слова, брат мой доктор. Твоими устами...
Ладно, будем здоровы и выпьем, и снова налей.

1.04.08

http://t-s-kot.livejournal.com/222386.html

Это цитата сообщения Koori Оригинальное сообщение

= ))

О лисах

• Все, что ни делает лиса - к лучшему. Что не делает - тоже к лучшему.

1е следствие: все, что не лиса - к худшему.

2е следствие: все то, что говорится в адрес лисы, является комплиментом.

• Кометы есть лисы. Доказательства: 1. У них есть хвост. 2. Они рыжие. 3. Они летают.

Главное оружие лисы - смех.

• Лиса - это страшно. Страшно - это лиса.

• Лисы бывают двух видов - великолепные и просто великолепные. Вторые преобладают.

• Все окружающее отрицает лис. Лисы отрицают все окружающее. У лис это получается лучше. Мораль: лисы - лучше.

• Когда лисы воют на луну, луна воет от лис.

• Лиса - это не то, что падает, а то, что летает!

• Лисы несут свет знаний. О лисах.

• Если лисы летают - значит, это кому-нибудь нужно. Хотя бы лисам.

• Лисота - это страшная сила...

• Улисим мир до полной неузнаваемости! (лозунг)

• Полное облисение (диагноз).

• Жизнь многолика и многохвоста. И все хвосты - лисьи!

• Лисовизна - это не болезнь. Это состояние души.

• Лисами не рождаются. Ими пребывают.

• Сеять разумное, доброе, лисье. (Впрочем, зачем повторяться?)

• Счастье не в лисах, а в их количестве.

• Если бы в мире не было лис, их стоило бы выдумать. Чем лисы и занимаются по сей день.

• Лисизна - залог здоровья. Вашего, но не окружающих.

• Лисы хороши тем, что они есть, а окружающие - тем, что их можно есть...

• Лис не может быть слишком много.

• Текущая версия вашей лисы устарела. Обновите вашу лису.

• Ваша лиса выполнила недопустимую операцию, в результате чего вы будете закрыты, а лиса пойдет на солнышко.

• Лисы приносят ЩАСТЬЕ.

• Лиса без оговорок - не оговорка... ТЬФУ! не лиса :-)

(c)лИса

[700x525]
Життя – річ непередбачувана. Так, живеш у теплі і турботі, у мисці щодня з’являється свіжа каша, та й лиха не знаєш. А однієї миті хазяйка продає хату та й їде у Сибір, а нові господарі на дворі з’являються раз на два тижні... Лишається порожній покинутий сарай, зима, та побита миска. А ще люди, що відстрілюють на вулицях безпритульних собак.
Від життєвих несподіванок не застрахований ніхто. Кожен з нас будь якої миті може втратити все краще, що мав. Але кожен має право на милосердя. Ці двоє звірів – не виняток.
Перешліть це повідомлення друзям або перекажіть його тим людям, які мають власну хату в селі (собаки бо дворові). Звірі лагідні, розумні та швидко приручаються. Обіцяємо доставити їх у будь-яку точку новим потенційним хазяям. Допоможіть їм знайти дім, та матимете двох вдячних друзів й чистішу карму!

Телефони:
8 066 303 44 18;
8 044 453 38 24;
8 044 361 60 69

Это цитата сообщения Ведьма_Маргарита Оригинальное сообщение

Без заголовка

"Я вернусь на заре, - подумал я, бессмысленно глядя на пока еще чистый лист. -
Наверное, так... куда-то вернусь, откуда-то уйду...."
(с) Г. Л. Олди, "Ожидающий на перекрестках", с. 274

Если станет слепой Цитадель на горе,
Ты услышишь: подковы стучат во дворе.
Я вернусь, я вернусь, я вернусь на заре.
Если ветер с востока пригонит грозу,
Глянь в окно, и меня ты увидишь внизу.
Я вернусь, я вернусь, прилечу, приползу.
Если вспыхнут пожары над месивом крыш,
Если выйдут на улицу полчища крыс -
Я вернусь, я вернусь, ты не бойся, малыш!
Если звезды погаснут в фабричном чаду,
Если солнце застынет, как рыба во льду,
Я вернусь, я вернусь, я вернусь, я приду!
Если люди устанут от собственных игр,
Я вернусь, я взорвусь, я ворвусь, словно вихрь.
Я вернусь!

Элмер Ричард Транк

и еще много таких стихов - здесь

якщо я сьогодні достойно переживу кошмарний залік з антропології, розправу злючого-презлючого наукового керівника, похід у кіно із невідомою мені лічност*ю, а потім тренування із двома відомими мені монстрами (Настя, готуйся, може і тебе виловим до цієї благородної справи...) - вважайте мене героєм....