було багато справжнього, світлого, живого... пропахлого вогнищем одягу, казкових зустрічей, одкровення й осмислення. втрат і розчарувань. відчуття плеча і самотності. словом, все, як належить.
кажуть, треба дякувати, навіть за неприємні моменти.
іноді на найпростішу, найприроднішу мудрість фізично бракує сили. і хочеться розбити все в друзки, що ще досі не розбито. і щоб літо не відпускало лисиць.
казно-що верзу. але останній день літа таки тре відзначити хоч словами, якщо мовчанням не виходить...

Это цитата сообщения Рассветна-айаЯ Оригинальное сообщение

Найдите ответы на свои вопросы...

Мысленно задайте волнующий вас вопрос, затем нажмите на кнопку
[показать]

щойно з тренування з нінзюцу. у них вельми хитрий метод вбивства ворогів: під видом тренування заморювати всяких недоумкуватих до смерті.... капєц, оцього давненько не було, щоб я кінцівку без виття не могла підняти..... і їжачки в очах... краса... і синці, виявляється, приходять іноді навіть без контакту зі зброєю противника, а навіть внаслідок банальних кувирків під мечем....
але файно, панове, та, смак життя відчувається із новою інтенсивністю...

Підкамінь, самотні медитації біля "чортового пальця"... (далі у коментах)
[700x525]

до мене вернулись втрачені сили, а отже - і наглість... родина на дачі, на столі - свічки, в колонках - наглий музон, а я нагло беруся за пензля і замахуюсь... хух... на всяку пейзажну лірику... десять.. дев*ять.. чотири... три... два... один... ааааааааааааааааааааааааааааааааааааааааа

Это цитата сообщения КАКтейль Оригинальное сообщение

Что есть жизнь?

Вот еще одна история из дзэн-буддизма — про ученика, который пришел к знатоку дзэна и спросил: «Что есть дзэн?» Старый наставник ответил: «Когда мы работаем, то работаем. Когда едим, то едим. Когда сидим, то сидим. Когда мы спим, то спим. Это и есть дзэн».

«Но разве каждый человек не делает этого?» — спросил юный адепт.

«Нет, — ответил учитель. — Чтобы так делать, нужна практика».

Дзен.Ру

мандрувалося горами, озерами, трасами і залізницями, вулицями і стежками. знайомилося з людьми, моклося під дощами і смажилося під сонцем, пригодилося і жилося. а от тепер вернулося і жахнулося: під боком вирує війна, на друзів наїзжають машинами і беззаконням, у інших - вмирають близькі, у інших - розпадаються майже "срібні" шлюби... на роботі армагедон, місто плавиться асфальтом і мізками, все казиться і що робити і куди бігти і за що хапатися - немає уявлення і сил (бо не спалося кілька діб)... ех... схоже на повернення на фронт після короткої відпустки додому. що ж, будемо розгрібатись... помаленьку...

...завтра вирушаю у славне місто Львів, а там - на фест Бескиди, де, типу, виступатиму і пастимусь. потім ще 2 дні пастимусь десь у тих краях, де саме - не питайте... у мене книжки з віршами, журнали (наші покійні, та), ну, і ще всякі ніштяки, так що виходьте на зв*язок і приїздіть на фест!=)

Это цитата сообщения AmAyfaar Оригинальное сообщение

ОРИС: 1 АВГУСТА 2008 - СИЛЬНЫЕ ИЗМЕНЕНИЯ!

[320x240]
Важная информация по солнечному затмению 1 августа 2008 года

http://www.ayfaar.org/1_august.htm
Аудио на сайте http://www.ayfaar.org/index.htm

1 августа в 13 часов 21 минуту по украинскому времени или в 14 часов 21 минуту по московскому времени состоится очень важное событие в механизме формирования, вообще, в творческой динамике миров той дувуйллерртной группы, в которой мы сейчас пребываем. Собственно говоря, если начинать отсчёт Преображения, которое может пройти и проходит разными стадиями и разными фазами по разным Мирам : в одних Мирах в виде экстремальных форм, в других Мирах более медленно, более естественно, так вот, нынешнее солнечное затмение является такой вот определяющей вехой. Для меня это как фарватер, который говорит о направлениях в движении по Мирам.

Просто, интересно было раньше попасть в этот момент и посмотреть, а что же происходит на тонком плане. Этот момент определит существование очень многих форм. Многие из форм, которые раньше жили и продолжают жить на уровнях эгоизма, ненависти, мизантропии, низменного отношения ко всему на уровне низших проявлений Аргллаамуни и Инглимилисса, в течение ближайшего времени начнут претерпевать очень сильные изменения в плане здоровья, рассудка, сознания, как говорится,, « сходить с ума» и будут уходить из этой группы Миров, но их уход, т.е.их смерть – это всего лишь проявление невозможности их существования в этом Мире, в Мирах, в которые входят другие Личности, которые уже привыкли мыслить позитивно, живут альтруистично, для которых понятия «Доброта», «Любовь» не символика, а естественное состояние их жизни, их выборов, без этого проявления они уже не могут представить своего дальнейшего существования.

Эти формы будут тоже претерпевать изменения, и ,в течение ,примерно, ближайшего года начнут чувствовать в себе различные экстрасенсорные проявления, почувствуют то, что до этого не могли почувствовать внутри себя.

И, таким образом, Миры ,куда идут более развитые сознания, станут более близкими нам.
Читать далее...

Это цитата сообщения Раххаль Оригинальное сообщение

Короткая африканская сказка

- Скажи, дедушка, а почему лев вкладывает всю силу в один прыжок. Неважно, на кого он охотится, на газель или на буйвола. Что за демон им движет?
- Демон искренности, - сказал старый шаман и улыбнулся.

нелегкий шлях до пункту призначення:
[700x525]

Отже, виконуючи свій громадянський обов*язок, дописую про ще один шмат мандрів. Тре записати, доки геть не вивітрилось. Далі була Польща і міжнародні тренінги від Synergy group. Рік тому я брала участь у таких самих тренінгах у Нідерландах, цього року їхала уже як тренер, а не учасник. Тренінг цого року для мене став повною протилежністю тогорічному. Того року тішило мене лише казкове містечко, у якому все відбувалось, а також можливість у вільний час накручувати кілометри на ровері по трасах навколо, від людей же я активно тікала, спілкування видавалось здебільшого нав*язливим і нецікавим, сам тренінг викликав бажання бунтувати і сперечатись (що я й робила), і де факто я лишалася поза ним. Цього ж року навпаки, в ролі тренера я по вуха, без залишку влилася у навчальний процес та отримала, здається, максимум кайфу.
Тренінги за своєю суттю подібні шоковій терапії. Так, людину в істериці можна довго переконувати мудрими і тонкими філософськими теоріями і не достукатись, а можна як слід ляснути по щоках, і вона миттю прийде до тями. Так от, у мене програма ця асоціюється саме із таким життєдайним ляпасом. Учасники цього року жартома прозвали програму "машиною для промивки мізків", і це теж вірно: мізки випрані, просушені, тарнаги поштучно вигнані, вся гниль витрушена...
Загальна концепція тренінгу - саморозвиток. На всіх рівнях. Складається він із 3-х частин: перші три дні - начитка теорії і ряд практичних вправ. Теорія, як на мене, дещо суперечнила, хоча загалом, правильна. І, що головне - ідеально підігнана під практичні вправи, тобто, діє та 300% на запропонованій практиці. Кожен тренер мав свою групу учасників, і після кожної "лекції" і практики мали проводити там бесіду і "розбор польотів", створюючи при тому позитивну атмосферу і по максимуму розкриваючи людей. Друга частина тренінгу - воркшопи, тобто, майстер-класи. Тренерам діставалась інша група людей, і треба було корегувати їхню роботу над майстер-класом, який потім презентували усім. Для мене ця частина видалась найяскравішою з усіх. На початку я опитала всіх людей у групі, чим би кожен з них міг і хотів поділитись зі світом. Кожен казав різне: танці, креативні масові ігри, лекції з філософії... і коли назріло питання, як це все об*єднати, хтось видав: це ж все - love, хлопці!!!" словом, воркшоп у нас називався "All you need is love", і головна ідея його була в тому, що будь-яка дія може бути вираженням любві... було креативно, яскраво і весело. Третя частина - це орагінізація походу на виживання. Учасники мали три дні провести outdoor без грошей, їжі, документів і купи всяких благ, при тому на шляху їм доводилось виконувати різні завдання, як то веслування на каякі, постановка вуличних вистав чи орієнтування у лісі. Ця частина для мене виявилась випробуванням. Якщо на перших двох етапах тренери були дружніми і відкритими до учасників, то на третьому треба було зіграти "повну відморозку" - стати суворими, перевіряти наплечники на наявність "заборонених" речей, тримати дистанцію і не відповідати на питання... це все була тонко продумана гра, за якою слідувала розв*язка і знову позитив, але витримати трьохгодинне водіння милих тобі людей лісом із залізним наказом "Just follow me!" - було непросто, хоча й досить цікаво.
І наостанок. Якщо на міжнародну програму, фест або будь-який інший злет з*їжджаються люди, блиизькі по духу, що слухають одну і ту саму музику та, скажімо, мають спільну пристрасть до "вільних мандрів", то нема жодного сумніву, що атмосфера буде сімейна і тепла, всі моментально передружаться і плакатимуть при розставанні. Натомість, коли збирається без малого 4 десятки людей геть неподібних, різнопланових і чужих одне одному за поглядами і вподобаннями, більше того, людей, які у повсякденному житті, імовірно, свідомо уникали би одне одного, і у таких умовах раптом створюється та сама атмосфера родини і єдності - це уже воістину круто. просто неймовірне відчуття! це, звичайно, і мудро продумана програма тренінгу, і внесок кожного із учасників. Але результат вражаючий - наповнення силою, ніби тобі в голову вставили нові батарейки. Коли всі розкриваються, по максимуму діляться своєю енергією, і коли раптом починаєш бачити у кожній людині велике і справжнє СОНЦЕ...

тут: http://www.liveinternet.ru/users/radioheads/post81167794/

...була дорога на Польщу через Львів, і у потізі малювалася всяка банальщина:

****

Відпустити на волю усіх тарганів і таксі,
Що підступно чекають на тебе під білим порогом,
Й посміхнувшись, Земля ненароком зіскочить з осі,
Й хтось зі смертних в ту мить неодмінно народиться Богом.

Бухне постріл – зі скроні стікатимуть вірші струмком,
Й незнайомі міста стануть раптом колись уже знані.
Всі дороги ведуть через Рим у всесвітній дурдом,
Ще не пізно зійти в бездоріжжя й безмежжя туманів...

виглядало приблизно так:
[700x525]

тут мала би бути чергова байка про мої мандри, але поміж поступовим викладанням сюди всіх своїх дорожніх пригод сталося дещо невідкладне... річ у тім, що вчора я мала щастя (чи халепу) провести день на ровері. мало того, що день на ровері, так ще й у КИЄВІ - місто, ІМХО, найменш адаптоване для такого. навіщо іти по гострі відчуття у гори чи північний полюс? ніц не треба, лише взяти ровера і виїхати у славне місто Київ у вихідний... мене не лякають великі дистанції і бездоріжжя, але панічний жах викликають людні площі та автошляхи (саме в Києві, у Європі з цим значно легше). чесно кажучи, не очікувала, що таки зважусь на це. тим не менше, від Політеха до Труханова (через Хрещатик!!!), потім на ПДН і ще трохи у бік Петрівки, а потім назад я проїхала справно (відносно справно, з огляду на вивернуте плече, розбите стегно та гіматому на задній лапі, але могло бути гірше, коли клятий ланцюг зіскочив на спуску з гори...:). от кілька відкриттів зі вчорашньої прогулянки, завдовжки не менше ніж 40 км:
- людина здатна літати. щоправда, недовго і виключно в одному напрямку.
- закон земного тяжіння досі працює справно.
- не всі водії - потенційні вбивці. серед них, виявлеяється, стрічаються навіть мегачемні істоти.
- меллон любить стовпи, а стовпи люблять меллон.
- фіфи, що раптово вилазять із джипів на заборонених для парковки місцях, можуть стати незлою мішенню для снайперів-початківців.
- хороший (а також досвідчений!) супутник у велопрогулянках - 50% відсотків гарантії, що доїдеш живим і цілим - мені в цьому сенсі пощастило))
- ХОЧУ СОБІ РОВЕРА!!!!!!! з огляду на це, готова вислухати всі поради і пропозиції щодо "де-по-чому-і-який")))

Власне, Крим, Веселка, а також короткострокові вилазки у навколишні чаганики.
Велкам Хоум!!!
[700x525]

отже, мій місячний безперервний марш-стрибок маршрутом "Київ-Карпати-Крим-Київ(одипломлення)-Польща-Львів-Київ" досяг своєї кінцевої точки. як відомо, "ми ніколи не повертаємось, замість нас повертається хтось інший", а в моєму випадку відбулося чотирикратне неповернення, і добре, що так, а не інакше... а нині той хтось, хто вернувся замість мене, спробує показати всі етапи мандрів у картинках. Отже, етап перший: Горгани та славне місто Коломия. фото у коментах (2 сторінки).
[525x700]

iz sjogodniwnjoi no4i po4inaet'sa proces mogo povernennja, wopravda iz dejakim gakom na korist' baltiys'jogo morja ta kazkovogo mista Gdans'k...

14-go 4isla budu u L'voi, a jak ne powastit' vtrapiti na potjag - to 15-go takozh, to zh hto ho4e 4uti-ba4iti - I am availible!!!=)

Это цитата сообщения ITDalee Оригинальное сообщение

-///-