Это цитата сообщения Mila111111 Оригинальное сообщение

*Окружающие любят не честных, а добрых. Не смелых, а чутких. Не принципиальных, а снисходительных. Иначе говоря — беспринципных.
*Неподкупность чаще волнует тех, кого не покупают.
*Рожденный ползать летать... не хочет.
*Кто страдает, тот не грешит.
*Истинное мужество состоит в том, чтобы любить жизнь, зная о ней всю правду.
*Порядочный человек тот, кто делает гадости без удовольствия.

[411x84]

Это цитата сообщения Спряталась Оригинальное сообщение

[222x320]
1)Мама учила меня УВАЖАТЬ ЧУЖОЙ ТРУД:
«Если вы собрались переубивать друг друга — идите на улицу, я только что полы вымыла»

2) Мама учила меня ВЕРИТЬ В БОГА:
«Молись чтоб эта гадость отстиралась»

3) Мама учила меня МЫСЛИТЬ ЛОГИЧНО:
«Потому что я так сказала, вот почему»

4) Мама учила меня ДУМАТЬ О ПОСЛЕДСТВИЯХ:
«Вот вывалишься сейчас из окна — не возьму тебя с собой в магазин!»

5) Мама объяснила мне ПРИЧИННО-СЛЕДСТВЕННЫЕ СВЯЗИ:
«Если ты сейчас же не перестанешь реветь — я тебя отшлепаю»

6) Мама учила меня ПРЕОДОЛЕВАТЬ НЕВОЗМОЖНОЕ:
«Закрой рот и ешь суп»

7) Мама научила меня СТОЙКОСТИ:
«Не выйдешь из-за стола, пока не доешь»

8.) Мама учила меня НЕ ЗАВИДОВАТЬ:
«Да в мире миллионы детей, которым не так повезло с родителями, как тебе»

9) Мама учила меня СМЕЛО СМОТРЕТЬ В БУДУЩЕЕ:
«Уж погоди, дома я с тобой поговорю»

10) Мама научила меня ОСНОВАМ САМОЛЕЧЕНИЯ:
«Если не перестанешь косить глазами — на всю жизнь так останешься»

11) Мама научила меня ЭКСТРАСЕНСОРИКЕ:
«Надень свитер — я же знаю, что тебе холодно!»

12) Мама научила меня КАК СТАТЬ ВЗРОСЛЫМ:
«Если не будешь есть овощи — никогда не вырастешь»

13) Мама преподала мне ОСНОВЫ ГЕНЕТИКИ:
«Это у тебя все от отца!»

14) Мама научила меня ВЫСШЕЙ СПРАВЕДЛИВОСТИ:
«Чтоб твои дети были такие же, как ты!»

(с)

Это цитата сообщения Осенний_марафон Оригинальное сообщение

Мелодия яблок
[500x413]

[250x367]
Сьогодні ходили до Художнього Музею на виставку Ніко Піросмані...
досі не можу вгамуватись від щастя... (не порівняти з попереднім походом туди ж на Гойю...)

так зване "наївне мистецтво"... художник-самоучка, що жебракував все життя, майно якого - валіза з фарбами, картини якого – одні з кращих 20 ст... не будучи спеціалістом, здійсню нахабну спробу передати враження...
перше, вразило - це очі. у всіх персонажів картин надзвичайно добрі очі... навіть у диких звірів... можливо, саме це і не відпускало, змушуючи кружляти залами по кілька разів...
тематика - переважно селянське життя та дика природа. застілля - "як спосіб сакрального спілкування". тема землі.
картини не є копіюванням натури (і взагалі він не завджи писав з натури). це його бачення реальності, далеке від реальності, в якій живемо ми... тим не менше, його світ СПРАВЖНІЙ, живий, викликає нестримне бажання простягнути руку і опинитись в іншому, казковому вимірі...
з композиційної точки зору - образи більше статичні. Динаміка і пластика відступають на задній план, і, навіть якщо герої зображені в русі, все одно лишається враження, що вони позують для фотозйомки... "зупинись, мить!"
серед кольорової гамми - майже на кожній роботі бігіто чорних чи темних кольорів, що, тим не менше, зовсім не створює відчуття похмурості... м*який дотик долоней, присмак містичності...
водночас кольори яскраві і насичені, багато контрастів і глибини...

техніка примітивізму робить картики близькими кожному, деякі непропорційності у рисах не сприймаються як недосконалість, а як особливості стилю...

і головне. всі картини сповнені сили життя. любові. дивлячись на них ніби бачиш, відчуваєш фізично, як майстер торкався пензлем чорної клейонки... відчуваєш їх дивовижну ауру... щедру, живу і цілющу. і хочеться обійняти весь світ...

Это цитата сообщения Anna_Kyoyama Оригинальное сообщение

прикольна
[684x489]

Это цитата сообщения Мьёрн Оригинальное сообщение

Людям я подарю крылья,
чтобы летали
и падали.

Мечтателям я подарю музыку,
чтобы струны пели
и плакали.

Ангелам я подарю сети,
чтобы люди падали
реже.

Луну я подарю детям
и карандашных
стержней.

Птицам я подарю космос,
чтобы не мешали
людям летать.

Зведочетам я подарю звезды
чтобы не скучно было звездам
сиять.

Кошкам я подарю крыши
в вечное пользование
навсегда.

И кому-нибудь я подарю себя
без повода
просто так.

(с) LonTikrine


[640x810]

Это цитата сообщения Ямочкина Оригинальное сообщение

Я босыми ногами прошлёпаю в мамину комнату,

молоко недопитое вылив в открытую форточку.

Буду маленькой-маленькой. Сердце испугом нетронутым

будет в уши стучать. Опущусь у кровати на корточки

и нырну с головой в одеяло, лоскутьями сшитое -

никому ни о чем одеяло не станет рассказывать.

Буду плакать навзрыд, бормотать и отчаянно всхлипывать,

и ногтями в подушку впиваться, и слёзы размазывать.

Одеяльную тьму освещая карманным фонариком,

чтоб никто не увидел, стихи напишу без названия

о тебе, о весне, о воздушном подаренном шарике,

о больнице и боли, предательстве и расстоянии.

А потом - слёзы вытру и вынырну в улицу пыльную,

усмехнусь над недавними глупыми, злыми вопросами,

над слезами взахлёб. Я же взрослая, злая и сильная.

И не пью молока. И не плачу. И ноги не босые.

уфффффффф...
от вони - ліки від головного болю й іншої фігні!!! глянувши на сонечко за вікном, взяла торбу та мечика і рушила шукати пригод на голову... Лиска змінилась, змінилось суспільство біля Каменя (як, доречі, і на БЖ)... чи то я змінилась і постаріла? Крім того, що майже жодного знайомого обличчя, також майже не було облич, з якими хотілося б це знайомство завести... як бувало раніше... Приємно було стріти Ваню (Тінь), що навіть наговорив компліментів (:)) та Морру... Катю (щоправда, запланована зустріч)... взялася за меч... ма-а-а-ама... на що я перетворилась за зиму! ледь не зробила харакірі з відчаю! була ж хорошим воїном! не контролюю клинок, не заходжу в "зону ураження", ведуся на "психічні атаки" та перехвати... щоправда, подупливши півгодини, трохи очухалась... все ж таки Лиска - це позитив. навіть коли мало друзів. пішла, знов повна енергії, зі здоровним почуттям крепотури, дружніх синців та маленьких перемог. але все ж таки однодумців зустрічаєш все менше і менше... всі, як один, латники, різного ступеня толкієнутості... агресивні, нелюдимі, хороші. але трохи чужі... з ким тепер тренуватись?

Это цитата сообщения Pearls_of_Light Оригинальное сообщение


Притча:

Один человек пришёл в парикмахерскую , чтобы его , как обычно , подстригли и побрили . Он разговорился с парикмахером , который его обслуживал . Говорили о разном , и вдруг , разговор зашёл о Боге .

Парикмахер сказал :
— Что бы вы мне ни говорили , а я не верю , что Бог есть .
— Почему ? — спросил клиент .
— Ну ведь это ж и так ясно . Достаточно выйти на улицу , чтобы убедиться , что Бога нет . Вот скажите , если Бог существует , откуда столько больных людей ? Откуда беспризорные дети ? Если бы он действительно существовал , не было бы ни страданий , ни боли . Трудно представить себе любящего Бога , который допускает всё это .

Клиент на мгновение задумался , но решил промолчать , чтобы не вступать в спор . Когда парикмахер закончил свою работу , клиент ушёл . Выйдя из парикмахерской , он увидел на улице заросшего и небритого человека ( казалось , что тот не стригся целую вечность , настолько неряшливо он выглядел ). Тогда клиент вернулся в парикмахерскую и сказал парикмахеру :
— Знаете , что я вам скажу ? Парикмахеров не существует .
— Как это так ? — удивился парикмахер . — А я разве не в счёт ? Я же парикмахер .
— Нет ! — воскликнул клиент . — Их не существует , иначе не было бы заросших и небритых людей , как вон тот человек , который идёт по улице .
— Ну , мил человек , дело ж не в парикмахерах . Просто люди сами ко мне не приходят .
— В том то и дело ! — подтвердил клиент . — И я о том же : Бог есть . Просто люди не ищут его и не приходят к нему . Вот почему в мире так много боли и страданий .

Настроение сейчас - hush
В колонках играет - Lifehouse - Days Go By

...знову бачу пагані сни про близького друга, що зараз далеко. не бачу його пів-року, але за досвідом попереднього спілкування, сни про нього мають певне відображення в реалі... дивний просторовий зв*язок (за відсутністю інших...) причому те ж, що й мені, сниться його сестрі, що йому вельми близька...
сьогоднішній сон був страшним і гнітючим, гнилий присмак досі не йде з голови... він має вернутись у травні...
у мене сильні перепади тиску, болить башка, не йде термінова робота... ще й ці думки... не помогли вино і тортик... шас піду робити силові вправи... мо повештаюсь містом...
...Господи, будь-ласонька, хай тільки з ним все буде добре...

Это цитата сообщения Ольтаниэль Оригинальное сообщение

Жизнь дается человеку один раз. И прожить её надо так, чтобы там наверху офигели и сказали: "А ну-ка повтори!"

* як не крути, скільки б неприємностей і бід не готував тобі наступний день, зрештою приходиш до того, що при всіх гиотностях світ невблаганно-досконалий...

* Августин сказав (давно відомо, але не зайве згадати ще): "всемогущий Господь никоим образом не позволил бы, чтобы в Его делах было хоть сколько-нибудь зла, если бы не был столь всемогущ и благ, чтобы и зло обратить в добро"

* останній висновок: коли помру, мене на тому світі зустрічатиме ціла черга філософів різних епох - для "розборок" за всі написані про них статті... розборки будуть "конкрєтними"...

Это цитата сообщения djabchyk Оригинальное сообщение

[показать]
Немає часу, як й немає долі. Все, що бачиш - створено тобою.
Є вчора. Завтра - взагалі немає. Життя банальне, як маршрут трамвая.
Але у тебе вибір за плечима. У тебе сила, ти розправиш крила!
І світлячками розілється небо! Ще тільки мить - і я вернусь у себе ...

ось таке прислала добра й світла людина

Это цитата сообщения Кьяра Оригинальное сообщение

Двадцать первый…
на ветхом балконе прекрасная Марта,
в прошлом – благочестивая, в будущем – старая дева,
нервно держит в руках сигарету, и сыпется пепел
белым снегом на плечи беспечно гуляющей Евы,
у которой в корзине гора желто-солнечных яблок,
перезрелых, годящихся только на джем и варенье.
а в саду на скамейке Ассоль, как всегда, по субботам,
мелким почерком пишет в газету знакомств объявленье
о мечте, без м/п и на алой заморской машине.
всё банально. до судорог в пальцах замёрзшей Лолиты:
к девятнадцати двое детей и усталость от жизни.
волки перевелись. а вот овцы по-прежнему сыты.
сочиняет Татьяна письмо, редактируя в word’е,
про возникшие чувства и планы на жаркое лето.
где-то рядом поминки. обыденно, от передозы
заурядно, тринадцатилетней, скончалась Джульетта.
в кабаке, за ничтожную плату и просто «по сказке»,
обреченная Золушка моет привычно посуду.
а за столиком с порцией виски сидит Дездемона.
пьет по-черному - верность хранит дорогому супругу.
и Каренина брезгует, стоя на грязном перроне,
в дорогой и кутюр’ной одежде бросаться под поезд.
одинокая Герда, устав от измен и предательств,
собирает для Кая из льдинок забытое «совесть».
очень бедные Лизы, Наташи Ростовы, Офелии,
не сходите с ума и не тратьте, пожалуйста, нервы,
вам не снятся кошмары, не бывает провалов во времени.
это просто над вами смеётся,
Ваш, Двадцать первый.

щойно прислав ду-у-уже старий приятель... аж засвербіло від спогадів...
[700x434]

ГИ! от він, драйв! з весною стала тягати плеєр... у-у-у-у, це щось... втома і смурні думки розлітаються в друзки, якщо зранку не вірилось, що піднімешся на ноги, то тут енергія починає бити ключем, і ледь сримуєшся, щоб не танцювати на вулиці... по-друге, не чуєш попси в маршрутках і хворих лекторів (себто гобліна-філософа)... світ сприймається, як суцільний класний кліп або чорно-біле якісне фото... і піфіг, що весь час загоряється червоне світло, в транспорті штовхають, а бібліотекарка злюча, мов сто чортів... а ти летиш в тунелях іншої реальності, і музика заряджає і вирощує знову бажання і сили жити... ву-у-ух.... поскакала розгрібати завали...

Скиба поїхав до Львова. йому раптово не стало, де жити... у хазяїв флету, що він знімав із іншими нелюдами, бачите, "любов-морков" не заладилась, і хтось із них змушений був вселитись в ту хату, вигнавши з неї Скибу... ух, як я зол на всіх амурів! вічно все псують... а страждають митці:(
і ніби ми зовсім різні, і говорили мало за щоденними каво- чи пивопиттями в противній забігалівці, яку він лбить за те, що там дають "в кредит"... добра 35-річна дитина, що дивиться світлими широкими очима... і ще один з найкращих поетів, якого я потайки (щоб не зазнався:-) вважаю одним із своїх духовних учителів, що вельми сильно свого часу вплинув на мій творчий шлях... і просто хороший друг...
БУ. Тепер Київ дощить і Поділ пустує...
Щоправда, не дає розслабитись купа доручень і завдань, які він лишив мені, як особистому "волонтеру-прес-секретарю"... хех...
прив*язуватись - дурна і згубна звичка...

у зв*язку з потенційною роботою на TV мала пройти кастинг - покрутитись і побалакати перед камерою. це навіть для тих, хто не буде ведучим. оскільки основний "відбір" пропустила у мандрах, вчора прийшла разом з запізненими...
ряд краль на шпильках і при марафеті, всі на межі знепритомнення... вчать слова заготовлених промов... сідаю по-турецьки на підлогу, шкрябаю на листку приблизну схему "що ляпнути"... нас забирають нагору у студію. тремтячи, дівчатка передають одне одному валер*янку... "А як її дістати?". "Ватку витягти з баночки..." милі і зворушливі.
думаю, що, певно, слід і собі ввімкнути "режим тремтіння". натомість чомусь активізується "режим дуріння", я починаю кепкувати, вертітися і вносити повний хаос. заходять спізнені хлопаки, більш менш нелюдського виду, і також неготові до виступу. тема виступу - здоровий спосіб життя, будь-який його аспект. одна краля правильним відточеним тоном ведучої ток-шоу дає поради для схуднення (ледь тримаючись на тонюсінький ніжках від протягу:-) і на підборах намагається стати на "мостик", інша - щось про йогу, намагаючись зобразити осанни... далі виштовхують мене ("ти без комплексів! іди!"). роблю вумне лице і починаю "штовхать тєлєгу"... "я розкажу про такий варіант здорового способу життя, як мандрування автостопом..." і далі слідує імпровізація в стилі "ето било в стєпях хєрсонщини... на каврнадцятому кілометрі..." мене переривають, ставлять запитання. просять показати, як стопити і закликати духів траси. я "втягуюсь в маразм", зриває дах, і я вихлопую фламенко, тільки ще з танцем... ги... намолола купу фігні, зовсім не так, як належіть ведучій... зате справила ого, яке враження, бліді дівчатка перестали тремтіти, запосміхались, висловили респекти, хлопці показали "піс":). коротше, ясно одне: мені не в "тєлєвізєр", а в балаган треба іти:) народ розважати. звісно, у балаган мандрівний:)...

В колонках играет - Pink Floyd
Настроение сейчас - творчий пошук...

.

[700x468]

...моя стіна для записів гостей поповнилась записами німецькою, фінською та англійською мовами:) в київ завітали семінарсткі друзі, був чудовий день прогулянок містом і посиденьок за чаєм. знов наковталась того позитиву і мрій відірватись і потинятись світом, осідлавши вітер. ці люди бувають вдома рідко і недовго, живуть по чужих країнах, рятують екологію, розвивають розумово відсталу молодь, організовують міжнародні семінари, шукають пригод і нових друзів... ці люди несуть світло. може, завдяки ним цей світ досі тримається купи... було приємно, коли зайшли поїсти в могилянку і дівчинка, що кілька місяців волонтерила в російському вузі, сказала, що наші студенти "західніші", виглядають більш вільними (я, правда, промовчала про мажорні заклади типу кімо). пані з фінляндії розповідала про свою роботу в києві з відсталими дітьми (їм за 20, але рівень 7-10-річних дітей). начвають елементарно піклуватись про себе, якось на заняттях питають одного з вихованців: якщо ти опинився в чужому місті і не знаєш, куди йти, як і до кого звернешся по допомогу? "я звернуся до Бога" - відповідь...
розповіла про наші останні мандри. ввечері зозмовляю з дівчинкою з німеччини, питаюсь про найзаповітнішу мрію... ніяковіє і пошепки каже: "I want hich-hike to Prague"... також виявила, що наші слов*янські міфи мають чимало схожого з фінськими (одразу захотілось розширити освіту в цій галузі), а толкієн повністю здер своїх ельфів з фінських... словом, було мило...
...а ввечері в кімнату заходить мамця і застає мене за читанням чергових програм-семінарів. і почалося... чим я займаюся?! я маю дбати про навчання й освіту (звісно, академічну, а не життєву). дбати про кар*єру, а не про те, щоб зробити щось добре в світі... "що це все дасть тобі у професійному значенні? ти маєш створити собі ім*я! воно має годувати тебе!"... "як ти бачиш своє майбутнє? ЩО?! не хочеш планувати?! як так можна?" і так далі. сумно. вона з іншого покоління. вона вірить, що життя - це монотонна набридла робота із правом на свято не частіше ніж раз на тиждень. життя - боротьба за виживання. і все тут. без грошей я не буду щаслива. а соціальні роботи мене не прогодують. а якщо я потинятимусь світом пару років, прогавлю кар*єру і особисте життя (блін, вагома причина щоб не висовувати носа зі своєї нори!) я журналіст, і це вирок - звертати з цього шляху ніззя - крок вліво, крок вправно - спроба до втечі... її кидає у тремт від однієї думки про можливість заночувати в лісі в наметі і з машиною - небезпечно ж бо... (а простонеба в спальнику як?:)) обмовилась про можливість повчитись рік у штатах, мовляв, цікава програма... мама - в шок: чому не в європу? ну, кажу, нема таких програм... а яка різниця? я ж не була ні там, ні там... різниця - що америка далі... ти ж не повернешся звідти! - каже. ЩО?! ЧОГО?! - круглі очі. звідти не повертаютья - сумно відповідає мама... йолки, ну як вона не зрозуміє, що я НЕ ХОЧУ виїзжати з україни, (як мріють для мене вони). "всі так кажуть". я не всі. я ненормальна, але не така... я фізично подохну без своїх френсів, інколи п*яних, дивних, перекурених... але рідних до втрати пульсу... без своїх засмічених бруківок з вуличними музикантами...
мої батьки обожнюють мене просто хворобливо, шалено... але зовсім не розуміють мого світу...