Народ, хто був в Полтаві на НР і зацінив цю гру - велкам у неділю в Чорний Квадрат, там по цій грі буде поставлена імпровізація!!! Побачите більш "рідний" мені, театралізований варіант цієї штуки! Воно того варте!

надовго, чи хоча б на день...

13.01.2007 творчий гурт "Горище" планує провести святкування Старого-Нового Року (по давньому - свято Василя і Маланки) на Андріївському Узвозі. Це не є акція протесту, це буде просто свято, що має на меті нагадати людям про існування красивих і яскравих традицій, а також про існування однієї не менш красивої старовинної вулиці...

як і минулого разу, нам дуже потрібні волонтери. цього разу у їхні обов*язки буде входити колядування, проведення різноманітних забавок, ігор, хороводів, активне залучання мирних мешканців до "безчинств". ми постараємось, щоб сценарій свята був справді цікавим і нестандартним.

свято триватиме одну годину, то ж багато часу не забере.
всі, кому небайдуже, приходьте 10.01.2007 о 18.30 в офіс "Опори".

контакти:
Олена Максименко
(+3 8 066 303 44 18), middle-earth@gala.net

Анастасія Мельниченко
(+3 8 066 913 44 77), dutan@jedi.org.ua

бажаю великого світлого дзену...
[416x499]

Это цитата сообщения UFka Оригинальное сообщение

Без заголовка

Про слова.

Пятница, 05 Января 2007 г. 16:03 (ссылка)

Цитата из сообщения :censored_angel

признаю. это правда

Мы говорим:"Спасибо тебе за то,что ты есть", когда не можем сказать:"Я люблю тебя."

Мы говорим:"Мне незачем больше жить",когда хотим, чтобы нас разубедили в этом.


Мы говорим:"Здесь холодно",когда нам необходимо чье-нибудь прикосновение.


Мы говорим:"Мне от тебя больше ничего не надо", когда не можем получишь то,что хотим.


Мы говорим:"Я не поднимал(а) трубку,потому что была занят(а)",когда нам стыдно признаться в том,что слышать этот голос больше не доставляет нам радости.


Мы говорим:"Я никому не нужен(нужна)", когда мы в действительности не нужны одному-единственному человеку.


Мы говорим:"Я справлюсь", когда стесняемся попросить о помощи.


Мы говорим:"Ты хороший друг",когда забываем добавить"...но тебе не стать для меня кем-то большим".


Мы говорим:"Это - не главное", когда знаем,что у нас нет иного выбора,как примириться.


Мы говорим:"Я доверяю тебе", когда боимся,что мы стали игрушкой.


Мы говорим:"Навсегда",когда нам не хочется смотреть на часы.


Мы говорим:"Я был(а) рядом", когда не можем найти себе оправданье.


Мы так много всего говорим, что когда на языке остаются три последних неизрасходованных слова, мы поджимаем губы,смотрим в пол и молчим.

вчимося фотографувати...
[500x375]

Оскільки в Полтаву ми приїхали раніше за всіх, то мої враження трохи ширші за враження всіх інших...
але оскільки настрій мій далекий від епічного, накидаю трохи фоток:)

ще раз спасибі величезне всім друзям, хто там був, а особливо героїчним господарям хати!

напередодні свята...
[500x375]

...Вколоти в душу лєдокоїну,
Запломбувати її піснями,
І бути сильним до кулі в спину,
Або до літа, що вічно з нами...

Глюк, присвячений маленькій Хєлєні:

Місячна соната

Там місячні риби танцюють в тумані,
В глибинах вулкану ховають казки.
З очима бузковими місячні пані
Говорять із місячним Духом Ріки.

Там місячні булки із місячним маком
Під місячним небом печуть чаклуни.
І місячні виють ночами собаки,
На землю скидаючи місячні сни.

Там місячний Кіт своїй місячній Миші
У ліжко приносить із кавою сир,
І місячний Дехто сьогодні напише
Свій дивний віршований місячний твір.

Это цитата сообщения glock63 Оригинальное сообщение

Без заголовка

Трасса, неси меня вдаль
Подальше отсюда!
Осень. Осиновым колом в груди
Опять пораженье в бою.
А за спиной догорают мосты:
В пол неба кровавый закат,
и нет смысла назад.
(с) Шмендра

Итак, Вы - Индиана Джонс

Положительный — искатель приключений и романтик. Больше всего вы похожи на знаменитого архиолога Индиана Джонса, из одноимённых фильмов. Вперёд, на поиски приключений! [показать]

Пройти тест

Тільки не затуж.
Бо на віях туш.
Бо любов не зла.
Не люби козла.

(с) Олег Романенко

на прохання "трудящихся" викладаю фоти...

[300x400]

...першого етапу нового життя. рішення все перекроїти за місяць до вступу було несподіванкою навіть для мене. тому, коли щелепи знайомих падають додолу ("Що?! Могилянка?.. Історія?.. Як.. чому?"), я відповідаю: "щоб насолодитись вашими шокованими обличчями". отже...

НАВЧАННЯ. шлях від пункту "що я тут роблю?! я ДУРНА" до пункту "о! та я шарю!!!". прийшла в ті стіни, закохана по самі вуха, і вони прийняли мене... вперше сесія на „відмінно”. навчання стало чи не єдиним стрижнем після потоплення моєї мікро-Атлантиди. очевидно, що вченим я не буду і не хочу бути. археологом також, принаймні, серйозним, але звісно ж, знання стануть у пригоді. ніколи раніше не отримувала стільки драйву (та екстріму) від навчального процесу. спершу пари сильно скидались на читання фантастики. у правдивість деяких досліджень я не могла повірити і сприймала все як захоплюючу казку, як один з варіантів інтерпретації реальності. правда, з часом ставлення стало дещо серйознішим. моя вперта стежка настирно заверта від любого моєму серцю слов*янського язичництва до давніх еллінів. так, мене уже запросили на найкрутішу експедицію в Херсонес, крута вона тим, що розкопки проводять американці, і потрапити туди можуть тільки 6 обраних і "най-най..". правда, обраною я стала за знання не історії греків, а англійської, якої бракує нашим археологам для спілкування з американцями. ще пропонують писати диплом по грекам... це дивно, бо на парах показала себе як повний нуль - хоч я трохи тямлю культурно-мистецько-міфологічну сторону справи, але повністю осягнути суть економінно-політичних процесів (які домінували в нашого викладацтва) не вдалось... що ж, поживемо, побачимо. а про язичників я все одно виступатиму на науковій конференції ("не мала баба клопоту...").

ЛЮДИ. що сказати? вони дивовижні, у них в очах - світи, у кожен з яких хочеться зануритись. вони не підходить близько і не підпускають до себе, але серед них ніколи не почуватимешся самотнім... європейський напрямок виховання дається взнаки і робить КМА світом "кішок-самих-по-собі". що ж, в цьому є свій шарм, мені подобається. але інколи бракує тепла... мабуть, звикну. окремим здивуванням стала організованість - студентові створюють максимально комфортні умови для навчання, жодного разу викладачі не вичитували студентів за прогули та вчасно не здані роботи, жодного разу не нарікали "я через вас мушу...". не доводилось полювати за жодним потрібним для навчання папірцем, все на тарілочці підносить наш відповідальний староста - списки літератури, питання до семінарів, теми лекцій, питання на іспит, тощо. він же дзвонить додому і нагадує прогульникам про їхні хвости. словом, сервіс, раніше ніколи не бачений. звісно ж, коефіцієнт хамства у бібліотеках, столовках і кабінетах якщо не нульовий, то бодай мінімальний...

СТІНИ. це окрема тема. може в мої роки така цуценяча захопливість недоречна, проте кожен крок по стертому паркету всередині чи землям кавколо приносить відчуття... абсолютно неможливе. не знаю, це не описати. саме тут як ніколи і ніде почуваюся себе на своєму місці. і хочеться вдоволено мявчати...

принаймні, на деякий час моє життя наповнюють чай з найкращими в світі (4 корп.) булками з маком після напружених пар, балачки про стоп і особливості травокуріння на різних історичних етапах розвитку людства на перервах, випадкові і зумисні посиденьки у кнайпах, медитації на вечірніх підвіконнях (1 корп.), і ще багато-багато справ та роботи, які не дозволяють думати про старе надто довго...

Для хорошого настрою розповідь
Маленька студентська історія, знайдена на теренах безкрайнього інету ;) Ви колись починали писати курсову роботу за два дні до її здачі?... ЙоЖ сидів в читальному залі свого універу. ЙоЖ був обкладений підручниками, конспектами. Біля йожа лежали сотня списаних олівців, ручок, гусячих пер і погризена пластикова лінійка, зліва стояв порожній стаканчик з-під кави, в який капав розплавлений мозок. ЙоЖ на автоматі пив і писав, писав, писав. Раптом у кишені йожа шось завібрувало. Потім ще раз. І іще. ЙоЖ тихенько (читальний зал все-таки) вилаявся і почав набирати відповідь на смс. Раптом прийшла ще одна СМС, потім ще одна. Добрі люди, які знали, чим іож зараз займається запрошували його на пиво, горілку, каль*ян, цукерики Киць-киць, секс, іменини, новосілля, чай і барбариски, просили позичити грошей, питали як поставити вінду і чайник на газ, рецепт приготування глінтвейну і булочок з маком. ЙоЖ вічливо відписував відповіді продовжуючи правою рукою писати курсову. Коли потік смс припинився, ЙоЖ нарешті поглянув на курсову і ох... - півсторінки курсової були списані транслітом

...на ім*я АСЬКА! спільними зусиллями Фреда і Насті вони таки запустилось! ще рік - і може навчусь нормально користуватись...
словом, тепер мене можна вичепити ще тут: 457546144
стукайте, бо я сама поки не вмію... лише відповідаю і додаю друзів:)

тьху. просто задихаюсь від цього філософа. не можу. до всього цей зануда носить ім*я одного з кращих літературних (чи навіть більше?) героїв... "полний конец обеда!"

*(трохи розсердившись)* ну нічого... я йому покажу... таке зараз накатаю...

В колонках играет - Мая
Настроение сейчас - неплідно-робочий

завжди вважала помилкою уявляти техніку просто залілом із обмеженими функціями. нє! воно має свій характер і здатне часом на ціклом самостійні вчинки... так, мій старенький плеєр другий тиждень грає на повністю мертвих акумуляторах... причому вмикатися погоджується лише в сумці, ніби черпає енергію у фраївських "щілинах між світами". а було це так, що я сунула акумулятори на зарядку, і не дочекавшись (мала бо бігти), витягла в надії, раптом вистачить на пів дороги. повного заряду вистачає десь на три дні. а тут - два тижні, екран показує нульовий заряд, але грає!
люблю речі, які не можна пояснити. бо хочеться вірити, що немає меж можливостям... не лише для техніки... а значить, і в мене має вистачити заряду...

ЭТИ ЖИВОТНЫЕ НЕ В ЧЕМ НЕ ВИНОВАТЫ!
Их наказал ЧЕЛОВЕК! За ПРОСТО ТАК!

Посмотрите в их глаза...в них теплица НАДЕЖДА, ЛЮБОВЬ, к ЛЮДЯМ !!!!
ИХ ПРЕДАЛ ЧЕЛОВЕК!
Но ОНИ верят и Любят ЧЕЛОВЕКА!

Помогите исправить ОШИБКУ ЛЮДЕЙ!
Телефоны:
8-926-220-89-93
8-916-592-02-05

В приюте постоянно появляються новые животные, от которых отказался хозяин, зачастую из за непонятных нам причин - животное воспитанное, здоровое, адекватное и оказалось никому не нужное...
Мы, люди, предали их уже один раз, отказавшись от них, зачастую по непонятным причинам, наигрались...Если Вы не можете забрать к себе кого то из них, то расскажите всем об этом, может кто то захочет взять себе друга! Или же Вы сможете оплатить им передержку в дальнейшем, до пристройства, быть куратором - не бойтесь, это не так сложно как кажеться! Зато Вы всегда сможете гордо сказать-я сделал кого то счастливым! А не будите глушить свой голос совести, когда он будет тихонечко шептать - ,,а ты же мог им помочь...,,
счета для пожертвований(скопировать ссылку в окно браузера)
http://perekupka.sitecity.ru/stext_1606000751.phtml