взагалі-то то був книжковий форум... але ні форуму, ні міста на фотках (далі в коментах), як видно, не видно. натомість, таке всяке химерство...

(все таки люблю я свій фотік - незбагненною любов*ю... здавалось би - мильничка, а на такі речі його іноді вистачає - що не віриться очам...)
[700x525]

холодно.

...Дула гвинтівок служитимуть тут за сопілку,
Дримби-куркИ звільнять звіра із кожного з нас.
Голосом лЮдським озвуться раптово мобілки,
Й тиші попросять – як неба – на деякий час.

Ніч не розмиє міста мого штрих-пунктири,
Витрусить з дому мене і я знов не помру.
Місяць в кондиції щиро-голландського сиру
Світ переплавить на лисячу добру нору...

Меня не интересует, как ты зарабатываешь себе на жизнь.
Я хочу знать, о чём болит твоё сердце и смеешь ли ты мечтать о том,
чтобы пойти навстречу желаниям своего Сердца.
Меня не интересует, сколько тебе лет.
Я хочу знать, готов ли ты рискнуть выглядеть глупым ради Любви, ради
своей Мечты, ради этого удивительного приключения под названием Жизнь.
Меня не интересует, какие Планеты окружают твою Луну.
Я хочу знать, коснулся ли ты Центра собственной Печали, открыт ли ты
всем предательствам Жизни, или сжался, закрылся от страха перед
следующей болью.
Я хочу знать, можешь ли ты оставаться с Болью, моей или твоей, не делая ни единого движения, чтобы скрыть её, заглушить или избавиться от неё.
Я хочу знать, можешь ли ты существовать с Радостью в сердце, моей или
твоей, можешь ли ты самозабвенно танцевать, можешь ли ты позволить
экстазу наполнить тебя от кончиков пальцев до макушки головы и не думать о том, что надо быть осторожным, реалистичным и надо помнить ограничения человеческого существования.
Меня не интересует, правдива ли та история, которую ты мне рассказываешь.
Я хочу знать, можешь ли ты разочаровать другого, чтобы остаться верным самому себе. Можешь ли ты вынести обвинение в предательстве и не предать свою собственную Душу.
Я хочу знать, можешь ли ты быть верным и потому быть достойным доверия.
Я хочу знать, можешь ли ты видеть Красоту даже там, где вокруг всё
неприглядно, и можешь ли ты сосредоточить свою жизнь на краю озера и
призывать серебро Полной Луны.
Меня не интересует, где ты живёшь и сколько у тебя денег.
Я хочу знать, можешь ли ты встать утром после ночи Горя и Отчаяния,
абсолютно истощённый и усталый до мозга костей, и делать то, что
необходимо для твоих детей.
Меня не интересует, кого ты знаешь и откуда ты пришёл сюда.
Я хочу знать, можешь ли ты стоять в самом Центре Пламени со мной, не
пытаясь отпрянуть назад.
Меня не интересует, где, что и с кем ты изучал.
Я хочу знать, что поддерживает тебя изнутри, когда всё вокруг тебя
рушиться.

Я хочу знать, можешь ли ты быть наедине с самим собой и действительно ли хочешь, чтобы кто-то был рядом с тобой в трудные минуты твоей жизни.

Горная Мечта - Вождь индейского племени Ория.

****
Лишаючи твій крів,
Потайки кину копійку до акваріуму:
Колись вернуся до тебе –
Рибою...

****
Без докору, смутку та гонору
Всміхнуся: «Лети собі з миром!»
Я стану для тебе донором,
А ти, відповідно – вампіром...

****
Осінь вищипує нас поодинці, мов брови,
В грозах купає й розвішує десь по дахах.
Серпень закусує губи свої кольорові,
І утікає, піджавши рудого хвоста.

Осінь нанизує нас на дроти телефону,
Осінь розводить лохів, і вино, і мости.
Лучить каштанами в плечі, в серця і у скроні,
На підвіконнях свої розставляє пости.

Пахне опеньками, медом і трохи - навозом...
Осінь вбирає нас в лати із листяних тіл.
Маки у руки дає як мечі і, ледь хлюпнувши носом,
Нас випускає з облізлих натруджених крил...

****
Завтра буде інакше – туман відлетить,
Ми народимось вкотре у іншому місті.
Де Антонич ходив, де правічні коти
Вічно праві і вічно-безмовно-барвисті.

Завтра буде інакше – некликаний сніг
Заперечить асфальт і відкриє кредити.
Нам залишиться лиш відшкрібати від ніг
Та з-під нігтів шматки індіанського літа.

моє самотнє сходження на Великий Верх та прогулянка сусідніми хребтами. За півдня було подолано 30 км, схоплено неміряно див, пережито вмирань і народжень, після чого було глибоко усвідомлено пряме значення вислову "підгинаються ноги"... деталі в коментах)
[700x525]

така собі химерна фотосесія... далі в коментах
[700x525]

.
[700x525]

****

Вікнам зимно і мокро,
Крига у кранах твердне.
Вечір помре, і вкорте
Кай не впізнає Герду.

Під обладунком рани,
Чесні такі, відкриті.
Молиться хтось в тумані,
Щоби птахи були ситі.

Хтось під знаменом лева
Вітру дарує коси.
А Снігова Королева
Йде по пустелі боса.

Можна уже назовні –
Чуєш: грози немає.
Бачиш: в самотнім човні –
Герда шукає Кая.

Вчора дізналась страшну штуку: виявляється, Київська рада офіційно дала дозвіл на відстріл бродячих собак, мовляв, що робити, коли бабло на притулки для тварин прої... провтикали, словом. На практиці це виглядає так: щодня з 13.00 до 16.00 містом їздить спеціальний такий мікроавтобус. тварин спалюють майже заживо. цуценят живцем кидають під бульдозери на будівництвах. все це, до речі, підтверджено моторошним відео, хто не вірить на слово - може побачити це на власні очі.
траву обробляють щурячою отрутою, понюхавши яку, гинуть і домашні тварини.
я познайомилась з людиною, яка рятує тварин, як може. забрала додому близько 24 собак, на неї пишуть скарги сусіди і ледве не виламують двері працівники ЖЕКу. Решту тварин району вона просто підгодовує. Людина пише листи протесту у різні інстанції, вистежує спецавтобус, але...
словом, хто міг би забрати до себе бодай цуценя - малеча найбільш беззахисна перед людським варварством. хто має рідних у селі... хто міг би бодай поширити інфомацію... звісно, це крапля в морі. але водночас - цілий маленький світ. який достоїний жити не менше за кожного нас.

телефон п. Наталі (що займається порятунком тварин): 8 095 085 77 12; 8 050 930 03 33

От, намандрувала див (далі в коментах... бризки чудесного):
[525x700]

От, намандрувала див (далі в коментах... бризки чудесного):
[525x700]

Свобода мовчання

Сьогодні в сезоні – свобода кохання,
І слова, і віри, і друку, й думок.
А я обираю свободу мовчання,
Бо всіх не зашити на кармі дірок.

На площах приблуди – щасливі й байдужі,
На трасах авта – за кордони без віз.
Трамвай вже втомився молитись за душі
Усіх, кого він не вберіг й не довіз.

Приймач катастроф розклад мляво пророчить,
І вибори близько, і літо – в тобі.
За право безмежної тихої ночі
Хтось вийде один на потіху юрбі.

А діви у білому ходять по воду,
Й ворожать на мапах собі на біду.
Я виберу вкотре свободу свободи,
Закутаюсь в дощ та безмовно піду.

трохи кадрів і вітру
[700x525]

Розшукуються грунтовні аналітичні роботи (підійдуть також дипломні і курсові) на мистецьку та коломистецьку тематику для друку в щоквартальному академічному журналі "Украхнське мистецтво". Матеріали будуть неодмінно (це кажу не я, а директор видання:)) оплачені, ті ж, хто уже надрукувався, найближчим часом нарешті отримають своє. Надсилати на мило sjomenebo@gmail.com, піарити цю благу звістку також дуже бажано!:)

дебют "Цінькоторечків"... чи майже дебют)) кілько вдалих (сорі, не фотошоплених) кадрів):
[525x700]

Автор більшості фоток - Дмитро Матюхін,
девайс - Ольга Куровець,
група підтримки/заважання/спроб-зробити-щось - Меллон

УПД: обережно, тафік!
[700x525]