яке збиралось записатись у групу підтримки на літ-змаганні - завтра цього не буде, захід переноситься на інший тиждень або життя. Натомість, будуть нечуті ніким досі вірші чудової дівчини на ім*я Єлена. Дуже раджу це почути. А ваша вболівальна енергія неодмінно буде застосована за призначенням, сподіваюсь, невдовзі.

...ранками понеділка до добра не доводять:) після кількогодинного спілкування листами про "важливе-високе" спробувала підігріти собі сніданок, і як наслідок, ввімкнула не ту комфору та спалила уже зварену бабцею для мого пса кашу... а мій сніданок лишився холодним і сирим... весело...

Ваше Величество!! Я наконец узнал Вас! Это же Вы Хирохито, император Страны Восходящего Солнца!

Вы стали первым императором, чей голос услышали люди. По радио в 1945 году Вы нашли в себе силы объявить, что Ваша страна потерпела поражение в войне. Этот удар был страшен. Тысячи и тысячи людей покончили с собой, считая себя виновными в печали императора. Но Вы подняли страну из руин и показали, что японский дух столь же гибок и непобедим, как молодая ветка сакуры. Вы — настоящий монарх века 20…

Пройти тест

чудовисько-Скиба кинув мене на розтерзання двох літературних монстрів - Горобчука і Коробчука. Іншими словами, у наступний вівторок о 18:00 буде літературний спаррінг. я і вони. певною мірою, йдеться про змагання двох, майже діаметрально різних поетичних позицій. і мені дуже-дуже потрібна група підтримки - по-перше, переможці визначатимуться методом голосування, по-друге, просто хотілося б бачити ваші обличчя в залі...

Lublu vipadkovi zustri4i. I voni mene - tezh... Woino, napriklad, iwla v komp-klas, i kriz vikna britanskoi radi poba4ila tkaninu v klitinku... pridivilas - tak i e: 4uvak v kilti i z volinkou! Ja, zvisno, roblju "povorot overwtag" - i tudi... a tam - Nen Narodzhennja R. Bernsa, zvu4at jogo virwi v originali, volinki, vino i viski, znaiomi feisi, i kupa wastja... povodila iz wotlandcjami horovodi, vid 4udovogo hlop4ini otrimala zaprowennja na tanci, i pohitalas dali... 4ogo we, pitaetsa, wasliviy podilskiy primari treba?:)

Настроение сейчас - злюче........

Побачила свою статтю про Узвіз у "Слові Просвіти". Звила від люті. Вголос. Я гуска не горда, і зазвичай редакторські примхи приймаю як невідворотнє. Як промоклі у сльоту ноги. Але коли йдеться про речі принципові... блін, ну не не могли вони виправити у тій статті щось інше? щоб не перебрехати суті події?
по-перше, виявляється, метою акції був вплив на рішення адміністрації (вирізали частку "не" перед "вплив"... чи не помітили), у фразі "а інформування громадськості" поставили "і" замість "а"... дрібничка, яка змінила суть. І вийшов повний брєд, бо було б зухвало вірити в те, що наш перфоменс "змінить вішення влади".
По-друге, вони стрерли межі коментаря пані Наталі, художниці, що працює на Узвозі, і мого заключного слова... вийшла абракадабра рідкісна, бо говорили ми про узвіз із абсолютно різних позицій, і все зліпити в одну купу... грррррррр...
мало того, що надрукували без мого відома, не дали вичитати... ще й поговорити із редакторкою не вдалося.

Вчора дізналась, що збірка моїх віршів, про вихід якої я не підозрювала, тихенько розповзаєтсья по руках... приємно, звісно, але ж хотілося б бути не останньою, хто це дізнавсь... У Спілки бракує грошей на достойну презентацію та подарунки. От вони й чекають, поки грошове дерево проросте... мило...
Випадково дізналась, що вийшла моя стаття про Узвіз і першу акцію. По-перше, зе одна з небагатьох за останній час моїх робіт, що справді мені подобаєтсья і в яку чимало вкладено, по-друге, теоретично мені належить гонорар... мала дрібничка... а я навіть гадки не мала про свій потайбічний зв*язок із газетою "Столиця"... Почуваюся чоботарем без чобіт. весело...

ne, nu wo za fignja?!! malo togo, wo tut ne vmikaetsa kirilica, tut i wordu nemae!!! kompjuterniy klas, stvoeriy dla roboti studetniv - i kake svinstvo! i jak ja teper mau pisati stattlu ta esse na angliysku?!!!

Ну от, нарешті дійшли руки...
Соромно признаватись, але це було моє перше в житті щедрування. і крім того, що було воно першим, відбувалось воно у мистецьких галереях, де, крім господарів, на нас дивились десятками пильних очей мовчазні дивовижні створіння з картин. А вони таки дивились...
Ще на початку Настя говорила про командний дух, без якого акція не вдасться. Певно, цей дух таки зійшов звідкілясь на наші голови, бо однієї миті всі, як один, забули слова і застигли із радісними посмішками... при тому, що я чітко проспівала всі щедрівки на самоті і впеванилась в тому, що знаю все. Але, на наше щастя, таких моментів було меншість.
За повір*ями щедрувальники - вісники щастя. І прихід їх у давнину означав благу звістку. Правда, є кадри, які відганяють щастя, але мало в світі диваків? Важливо те, що я відчувала нас справді вісниками чогось доброго, бо співалося і сонценіло, а люди дивувалися і усміхались. Дехто - не одразу, з легким відтінком недовіри, дехто - широко і миттєво...
Звичайно ж, було дотримано всіх "кращих традицій" масових заходів: спізнення і не-явлення, звірське убивство нервових клітин, істеричні дзвінки в останній момент з телебачення, випадкові образи і страх що от саме зараз усе зірветься на фіг. Але - куди ж без цього?
Окрема тема - казуси із телебаченням. Непрофесіоналізм журналістів, як мудро зазначає Настя, інколи хороша штука, бо вселяє віру у власну профпридатність. А в даному випадку журналістські ляпи не зашкодили нашій справі, хіба що самим журналістам. Так, на каналі "Україна" тєма звучала так: "В галєрєях і мастєрскіх рєбят прінімалі радасно (в кадрі - ми танцюємо і співаємо у великій залі з картинами), а вот в завєдєниях салідних давалі ат варот паварот (в кадрі - ресторан і швейцар, що пояснює, що там нікого нема)". Себто, щоб знали, ресторани - це солідні заклади, а галереї мистецькі - так, маячня.
Порадувало дотепністю серйозне запитання тележурналістки: "А що ви будете робити з грошима?" "А відгадайте з трьох разів" - подумала я, але вголос не сказала.
Крім щедрування-засівання по галереях і майстернях були ігри простонеба, добре знущання з мирних жителів (зокрема дівчат на тему судженого-оядженого), і заодно тележурналістів (як то чіпляння до ноги колоди), і звісно ж, поїдання-пропивання нащедрованого в офісі "Опори". Теж традиційне, між іншим...

Якщо попередня акція (на захист Андріївського Узвозу) була своєрідним зверненням до сил громадських, то це дійство можна справедливо назвати апецяцією до сил вищих. І хочеться вірити, що вони берегтимуть вулицю, прийнявши наші пісні-заклинання і вкладену енергію, краще за київську владу. А в голові так і крутиться: "Ой, грай море, радуйся, земле, вік од віку..."
[465x355]

перша частина конференції позаду. виступали професори та викладачі. нас відпустили трохи подихати. я ще жива, але це ненадовго...
цікаво спостерігати за доповідувачами: не маючи жодних обмежень, кожен говорив про те, що йому наболіло. про переспективи археології (Залізняк: "я не сплю ночами, мене мучить совість, коли я думаю, на що я штовхаю своїх студентів... археолог - це діагноз, невиліковний. все одно, що заражати людей ВІЛом"), про недостатнью увагу до Трипільської культури. один викладач доповідь притсвятив критиці концепцій Шилова, інший чувак говорив про мотиви міфу про Перуна у билинах про Іллю Муромця...

у мене повна нєпонятка і лажа. але студентська жалність не дозволяє відмовитись доповідати (поки це можливо). часу витраченого шкода. блін...

всьо, більше не маю часу...
про всяк випадок - всі прощавайте...... ааааааааааааааааа..............

...Меллон треба матюкати. усіма можливими і неможливими способами. з 10:00.
не підведіть!!! це життєвонеобхідно. дякую.

народна мудрість навчає, що в здоровому тілі здоровий дух. в мене з точністю навпаки: на ногах тримає лише нн-ий ступінь чорного ентузязізму, а той, в свою, чергу, тримається на купі невідкладних справ ("випрати шкарпетки, врятувати світ...").
сьогодні провалила іспит з німецької. тобто, не провалила, але не перейшла в наступну за рівнем групу. іншими словами, майже 1000 кровних гривень псові під хвіст. тупість, панове, перша із невиліковних хвороб... втім, і себе звинуватити повністю не можу: граматика у мене на диво адекватна, а твір і мовлення... але ж блін, НАС ЦЬОМУ НЕ НАВЧАЛИ!!! весь курс ми робили вправи, а твори писали лише по шаблонах! і не говорили. такі власні акценти викладача... лишається вірити в диво, що мене таки переведуть на вищий рівень після 2-тижневого випробовування (як вийшло минулого семестру). шкода не стільки грошей, скільки втраченого часу - півроку! втім, уже пофіг...
завтра акція, і знову телефонують із телебачення, і знову треба бути в формі... сьогодні обійшла галереї із прес-анонсами, приємно, що більшість по-дитячому раділа цій звістці. дехто, правда, послав... в сім*ї, як то кажуть, не без урода...
а в понеділок конференція. жутка і кошмарна. в наплічнику - гора чтива, до якого не маю гадки, з якого боку підступитись. а ще - наповнення альманаху... і семінари... і робота... уххх... тільки б не засмурити... не думати про болюче... бо тоді буде "полний конєц абєда"... лікарі і так по мені плачуть...

а ще я почала писати прозу. таки наважилась. втім, малоймовірно, що щось вийде, а як вийде, не буде скидатись на плагіат... отаке...

Это цитата сообщения Оригинальное сообщение

Про умного студента...

Один умный профессор однажды в университете задал своим студентам такой вопрос. «Все, что существует, создано Богом?» Один студент смело ответил: «Да, создано Богом».
«Бог создал все?» спросил профессор. «Да, сэр,» ответил студент.
Профессор спросил, «Если Бог создал все, значит Бог создал зло, раз оно существует. И согласно тому принципу, что наши дела определяют нас самих, значит Бог есть зло.» Студент притих, услышав такой ответ.
Профессор был очень доволен собой. Он похвалился студентам, что он еще раз доказал , что вера в Бога это миф.

Еще один студент поднял руку и сказал «Могу я задать вам вопрос, профессор?».
«Конечно,» ответил профессор. Студент поднялся и спросил «Профессор, холод существует?»
«Что за вопрос? Конечно, существует. Тебе никогда не было холодно?» Студенты засмеялись над вопросом молодого человека.
Молодой человек ответил, «На самом деле, сэр, холода не существует. В соответствии с законами физики, то, что мы считаем холодом в действительности является отсутствием тепла. Человек или предмет можно изучить на предмет того, имеет ли он или передает энергию. Абсолютный ноль (-460 градусов по Фарегейту) есть полное отсутствие тепла. Вся материя становится инертной и неспособной реагировать при этой температуре. Холода не существует. Мы создали это слово для описания того, что мы чувствуем при отсутствии тепла.»
Студент продолжил. «Профессор, темнота существует?» Профессор ответил, «Конечно, существует.»
Студент ответил, «Вы опять неправы, сэр. Темноты также не существует. Темнота в действительности есть отсутствие света. Мы можем изучить свет, но не темноту. Мы можем использовать призму Ньютона чтобы разложить белый свет на множество цветов и изучить различные длины волн каждого цвета. Вы не можете измерить темноту. Простой луч света может ворваться в мир темноты и осветить его. Как вы можете узнать насколько темным является какое-либо пространство? Вы измеряете какое количество света представлено. Не так ли? Темнота это понятие, которое человек использует чтобы описать что проиходит при отсутствии света.»
В конце концов, молодой человек спросил профессора, «Сэр, зло существует?» На этот раз неуверенно, профессор ответил, «Конечно, как я уже сказал. Мы видим его каждый день. Жестокость между людьми, множество преступлений и насилия по всему миру. Эти примеры являются не чем иным как проявлением зла.»
На это студент ответил, «Зла не существует, сэр, или по крайней мере его не существует для него самого. Зло это просто отсутствие Бога. Оно похоже на темноту и холод — слово, созданное человеком чтобы описать отсутствие Бога. Бог не создавал зла. Зло это не вера или любовь, которые существуют как свет и тепло. Зло это результат отсутствия в сердце человека Божественной любви. Это вроде холода, который наступает, когда нет тепла, или вроде темноты, которая наступает, когда нет света.»
Профессор сел.
Имя молодого студента было — Альберт Эйнштейн.
Прочитать целикомВ свой цитатник!

Это цитата сообщения Yon_Shannou Оригинальное сообщение

Шушунчик

Когда на лесные дорожки
Сентябрь уронит листву
Шушунчик поплачет немножко
И тихо промолвит - Живу...
Он самое шустрое чудо,
Живёт под листвой и в траве.
Приходит так тихо, совсем ниоткуда
Шушукать в опавшей листве.

Алый или золотой,
Многопалый, но простой,
Прошушукает мотив листопада.
Проползёт и пробежит,
Проплутает, прошуршит,
И больше ничего ему не надо.

Шушунчик по городу бродит,
Пугая прохожих порой.
Как жаль, что так много в природе
Дворников с жёсткой метлой.

Шушунчик боится щекотки
И прячется в каждом дворе.
Как жаль, что прогулки коротки
И дни коротки в сентябре.

Шушунчик под снегом свернётся
И, тихо уснув, засопит.
И снится ему, что под листьями клёна
Шушунья, тоскуя, сидит.

Алый или золотой,
Многопалый, но простой,
Прошушукает мотив листопада.
Проползёт и пробежит,
Проплутает, прошуршит,
И кроме шушуньи ничего ему не надо!

(с) Татьяна Воробьёва, 15.05.03

Щедрий день на Узвозі

Не секркт, що у кожному слові захована сила. У автоматичному побажанні доброго здоров*я при зустрічі, у лайках (сказанних, навіть, без злого умислу), у перших словах, сказаних після пробудження ранком... Особливо ця сила зростає у давніх обрядових піснях, колядках та щедрівках. Адже недрма давні люди ще з дохристиянських часів заплітали у віршовані рядки найпростіші і найнеобхідніші для життя побажання: здоров*я, любові, щоб земля родила, а господарям було щастя. І вищі сили озивалися на заклики, земля радувала врожаями, а сонце світило - "добрим людям на здоров*є"...

Щедрування-засівання Андріївського Узвозу з нагоди Водохреща та інших зимових свят відбудеться 20.01.2007 о 14:00. Колонна ряджених пройде згори донизу (точніше, починаючи з будинку Андріївський узвіз 36), стукаючи у всі двері на своєму на шляху. Киянам і гостям міста буде запропоновано долучитись до участі у традиційних підзабутих забавах (в дещо модернізованому варіанті), а дівчата матимуть можливість дізнатися більше про свого судженого.

Мета акції – у щедрівках та іграх по-новому відтворити давні обряди і традиції, наблизитись до розваг, які вміли влаштовувати наші прапрабабусі. Розкрити справжній дух вулиці, привернути до неї світлі сили та просто подарувати людям зайвий привід посміхнутися і побажати щастя іншим...

Організатор акції – творчий гурт „Горище”, за підтримки громадської організації „Опора” та „Школи коляди”.

Додаткова інформація

Олена Максименко
(+3 8 066 303 44 18), middle-earth@gala.net

Анастасія Мельниченко
(+3 8 066 913 44 77), dutan.kymel@gmail.com

Ваша душа — город в предрассветных сумерках. Солнце еще не взошло и все спят. Если в это время выйти на улицу, кажется, что весь город принадлежит только Вам и лежит на ладони...

Пройти тест

Он [журналіст] принадлежит к некоего рода касте париев, социально оцениваемым в “обществе” по тем ее представителям, которые в этическом отношении стоят ниже всего. Отсюда - распространенность самых диковинных представлений о журналистах и их работе. И отнюдь не каждый отдает себе отчет в том, что по-настоящему хороший результат журналистской работы требует по меньшей мере столько же “духа”, что и какой-нибудь результат деятельности ученого, прежде всего вследствие необходимости выдать его сразу, по команде и сразу же оказать эффект, при том, конечно, что условия творчества в данном случае совершенно другие. Почти никогда не отмечается, что ответственность здесь куда большая и что у каждого честного журналиста чувство ответственности, как показала война, в среднем ничуть не ниже, чем у ученого, но выше. А не отмечают данный факт потому, что в памяти естественным образом задерживаются именно результаты безответственной деятельности журналистов в силу их часто ужасающего эффекта

щойно читала уривки її роману, де описуються наші пригоді, наші траси, наші мандри... я там, правда, трошечки монстром вийшла, але то нічого...

сиджу зараз, а всередині все тіпається від вражень і спогадів... дивно так читати своє власне життя (а ті моменти і були найсправжнішим проявом життя) на екрані компа, коли за вікном дощ зі снігом... переживати це знову... невже все це справді було?...

Спасибо за то, что потратили время на эти вопросы. Я не могу утверждать наверняка, но мне показалось, что в Вас живет душа флейты!

[показать] Свободное создание. Голос – легкий, как пение птицы, быстрый, звонкий. Не построена еще та граница, которая смогла бы удержать тебя. Маленький футляр – заплечный мешок. Флейты – один из любимейших инструментов бродяг и путешественников. Они не занимают много места, и в то же время музыка – всегда с тобой, куда бы ты ни шел. Чаще всего ты ведешь себя как добрый, веселый человек, тяга к прекрасному у тебя в крови, ты умеешь самостоятельно выбирать свой путь и своих спутников

Пройти тест

близькість по духу і близькість у стосунках - речі, виявляється, часто відмінні...