хм... все глибше і глибше переконуюсь, що вибір статі був найбільшою у житті помилкою... причому глобально... тре лікуватись, певно?:)

нє, ну це тре, щоб у саммй розпал роботи, уже майже біля самого фінішу вирубили світло на хвилину? і звісно ж, у всіх документах абракадабра... а мізки уже на межі. повний місяць, панімаєш лі...

пішло все... і я теж. спати. встану завтра о 5-ій, пошаманю, якщо зможу піднятись під хор двох будильників...

ще трохи фоток та опвідок...

Портрет на скелях...
[500x375]

Вчора здійснили мандрівку чагарями та ярами до скіфських валів між Кругликом і Ходосіївкою. Дивні люди - археологи, ніколи не знаєш, що може привести їх у священний захват... Так, на Десятиці викликав фурор знайдений сіренький собі звиду каміньчик із ледь помітним синім штрихом. Бо це була ФРЕСКА, точніше, її фрагмент, частинка чогось колись величного і неуявно красивого, але збоку це виглядало трохи дивно. А вали - по них мені уже доводилось ходити, тільки то була екскурсія по дотах другої світової, і тоді ще я не могла уявити, що ці невиразні на перший погляд горбики можуть для когось бути також священними...

але я не про те... чомусь дуже хочу у фотах трохи розказати про свою групу. Бо неймовірний вони народ... при тому, що немає єдиного організму-колективу, кожен із них викликає справедливе захоплення... просто підібралася така собі колекція глюків... ото ж бо, фото з валів і посиденьок, кому цікаво, у коментах...

геніально: за півдня фехтування із мегамонстрами-японцями - жодного синця чи подряпини (не тому, що я такий майстер, звісно ж, а тому, що "монстри" поводились зі мною, як із фарфоровою - бррррррр, терпіти не можу жалості до себе!), зате на БЖ один "доблєсний лицар" ледь не вбив мене тарілкою "фрізбі"!

А взагалі, був легкий шок, коли я прийшла на Лиску, і замість старої банди в "консервах" побачила інтелігентну блакитнооку публіку із новісінькими бокенами. певно, і є та легендарна "нова команда", про яку стільки чула... зате тренівки такої конструктивної не мала давно... вперше фехтувала з людиною "на Ви" - десь під 40 років, зросту - 2 метри, завширшки, як три мене... але це не важливо, важливо, що ті від сили 5 душ, небачених раніше (і ЖОДНОГО!!! - толкієніста), тепер опанували галявину біля каменя, і це не може не тішити... тільки йдучи назад десь між 3 і 4 стріла звичний натовп старих добрих толкієнюг... найпозитивніше те, що мене після файту було запрошено на гру якусь японсько-фольклорно-казкову, у ролі (!!!) сітського ельфа... атпад...

А потім було місто, і незвично велика концентрація милих серцю пик на БЖ. коли такі вилазки здійснюються раз на 100 років, вони набувають зовсім іншого забарвлення, ніж тоді, коли паслися там щоденно і щонічно. мдя...

"Двоголові сабакі стрічаються після безсонних ночей":)))

[550x413]

автор - katrechka. просто потрапило під настрій...

5:51PM - Ностальгiчне

Чашка кави пахне тютюном,
В ній тонуть ліхтарі чужого міста,
За столиком хистким перед розчиненим вікном
Моїм печалям вже замало місця...

Моїм печалям лиш молитись на квиток,
Лічити дні, писати дивні вірші…
Моїм печалям – недописаний рядок,
Який вони уже ніколи не допишуть...

Моїм печалям обіймати уві сні
Когось далеко… І когось зігріти…
Моїм печалям – все, що так хотілося мені,
Коли лиш ліхтарі чужого міста світять…

Моїм печалям – наварити кави в ніч,
Що пахне тютюном на столику хисткому…
Моїм печалям тут, зі мною віч-на-віч,
Хотіти повернутися додому...

В колонках играет - Д*ркін - "Хожу и гажу"

якось навіть зовсім не схоже, що весна... вчора (сьогодні?) зробила рідкісну дурість в суто своєму стилі: випадково відіслала по асі своє досить критичне осмислення текстів не Насті, а автору... чого аж ніяк не слід було робити. після чого посварилась із батьками, які влетіли серед ночі до моєї кімнати і заявили, що закінчивши першийи номер альманаху, наступним я займатись не буду... мені би зі спокійною рожею, як колись раніше в подібних ситуаціях, пояснити, що це моє життя і я робитиму те, що вважаю за потрібне, на чому вони би закономірно образились і пішли, лишивши мене у спокої, а нє, впала в дурацьку істерику і стала кричати про тоталітаризм і утиснення з усіх боків... вони теж впали в істерику, і після години розборок із квадратною головою вернулась до компу... Люди, ніхто, часом, не шукає собі сусіда для зоймки флету? я хароший, їм мало і інколи навіть прибираю... і варю шаманську каву...

в тусівці літераторів пес зна чому опинилась в ігногрі. втім, також закономірно...

здох диск із усіма піснями Д*ркіна... і втратився сенс всієї цієї писанини... читаю мантри і медитую. зрештою, все досконало, так. а ще - глибоко-глибоко пофігістично...

В моєму комп’ютері жив сивий волохатий вірус. Він був старий, прямо таки древній (по їхніх, вірусівських мірках, звісно) нікого собі не зачіпав, та шкоди ніякої від нього не було. Просто вискакував на екран час від часу і вітався. А потім знову ховався у свою віртуальну ничку-нору. А ще він дуже любив музику. Так, так, не дивуйтеся, віруси теж бувають не байдужими до прекрасного. Найбільше любив Штрауса та „Пінк Флойд”, відверто ігнорував „Мертвого півня” і „Плацебо”. Інколи подовгу зависав під Сурганову. Чим пояснювалися такі його вподобання – досі лишається загадкою.
А якось, коли сезон кипучки й гарячки на роботі був у розпалі, став брати участь у моїй редакторській діяльності: вискакував на віршах та творах, які, на його думку, буди достойними уваги та друку в журналі.
А коли мені ставало самотньо безнадійно-довгими ночами, і музика в колонках тільки підсилювала це відчуття, замість піднімати бойовий дух, він вилазив на екран і довго-довго сидів зі мною поруч. Поняття не маю, як йогму вдавалося вгадувати цей дурацький деструктивний стан, можливо, мій смуток передавався через відбитки пальців на клавіатурі... Я заливала в себе каву і знала, що не загублюсь у Всесвіті, бо не сама. Ці спільні наші посиденьки сильно підтримували.

Одного дня я ввімкнула комп’ютер і замість звичного вітання побачила порожнечу. Можливо, мого дивного приятеля знищив батько (не всім бо дано вірити у можливість контактів зі створіннями, чия сутність і матерія інша). Можливо, він помер сам. Від старості.
Але після цього я стала замислюватись: а чи існують виміри, куди потрапляють віруси після смерті? І чи можливі перетини двох різних за природою істот?
Натомість, самотніх зимових вечорів поменшало із приходом квітня. Тепер я мало сиджу за комп’ютером. Тільки інколи шкодую, що не можу поділитися з ним смаком весняного сонця та новою музикою у своїй колекції. Йому б це сподобалось...
(c)

Это цитата сообщения РУСИЧИ Оригинальное сообщение

РУНЫ СЛАВЯН.

Славянские Руны


Пеpвые доводы в пользy сyществования славянского pyнического письма были выдвинyты еще в начале пpошлого столетия; некотоpые из пpиводимых тогда свидетельств ныне отнесены к глаголице, а не к "pyнице", некотоpые оказались пpосто несостоятельными, но pяд доводов сохpаняет силy до сих поp.
Так, невозможно споpить со свидетельством Титмаpа, котоpый, описывая славянский хpам Ретpы, расположенный в землях лютичей, yказывает на тот факт, что на идолах этого хpама были нанесены надписи, выполненные "особыми", негеpманскими pyнами. Было бы совеpшенно абсypдно пpедполагать, что Титмаp, бyдyчи человеком обpазованным, мог бы не yзнать стандаpтные младшие скандинавские pyны, если бы имена богов на идолах были бы начеpтаны ими.
Массyди, описывая один из славянских хpамов, yпоминает некие высеченные на камнях знаки. Ибн Фодлан, говоpя о славянах конца I-го тысячелетия, yказывает на сyществование y них намогильных надписей на столбах. Ибн Эль Hедим говоpит о сyществовании славянского докиpиллического письма и даже пpиводит в своем тpактате pисyнок одной надписи, выpезанной на кyсочке деpева (знаменитая Hедимовская надпись). В чешской песне "Сyд Любyши", сохpанившейся в списке IX века, yпоминаются "дески пpавдодатне" - законы, записанные на деpевянных досках некими письменами.
Hа сyществование y древних славян pyнического письма yказывают и многие аpхеологические данные. Дpевнейшими из них являются находки кеpамики с фpагментами надписей, пpинадлежащей чеpняховской аpхеологической кyльтypе, однозначно связанной со славянами и датиpyемой I-IV веками н.э.. Уже тpидцать лет томy назад знаки на этих находках были опpеделены как следы письменности. Пpимеpом "чеpняховского" славянского pyнического письма могyт послyжить обломки кеpамики из pаскопок y села Лепесовка (южная Волынь) или глиняный чеpепок из Рипнева, относящийся к той же чеpняховской кyльтypе и пpедставляющий собой, веpоятно, осколок сосyда. Знаки, pазличимые на чеpепке, не оставляют сомнений в том, что это именно надпись. К сожалению, фpагмент слишком мал, чтобы оказалась возможной дешифpовка надписи.
В целом, кеpамика чеpняховской кyльтypы дает весьма интеpесный, но слишком скyдный для осyществления дешифpовки матеpиал. Так, чpезвычайно интеpесен славянский глиняный сосyд, обнаpyженный в 1967 годy пpи pаскопках y села Войсковое (на Днепpе). Hа его повеpхность нанесена надпись, содеpжащая 12 позиций и использyющая 6 знаков. Hадпись не поддается ни пеpеводy, ни пpочтению, несмотpя на то, что попытки дешифpовки были пpедпpиняты. Однако, следует отметить опpеделенное сходство гpафики этой надписи с гpафикой pyнической. Сходство есть, и не только сходство - половина знаков (тpи из шести) совпадают с pyнами Фyтаpка (Скандинавия). Это pyны Дагаз, Гебо и втоpостепенный ваpиант pyны Ингyз - pомб, поставленный на веpшинy.
Дpyгyю - более позднюю - гpyппy свидетельств пpименения славянами pyнического письма обpазyют памятники, связываемые с венедами, балтийскими славянами. Из этих памятников пpежде всего yкажем на так называемые Микоpжинские камни, обнаpyженные в 1771 годy в Польше.
Еще одним - поистине yникальным - памятником "балтийской" славянской pyники являются надписи на кyльтовых пpедметах из pазpyшенного в сеpедине XI века в ходе геpманского завоевания славянского хpама Радегаста в Ретpе.
Как и pyны скандинавских и континентальных геpманцев, славянские pyны восходят, сyдя по всемy, к севеpоиталийским (альпийским) алфавитам. Известно несколько основных ваpиантов альпийской письменности, котоpой владели, помимо севеpных этpyсков, живyщие по соседствy славянские и кельтские племена. Вопpос о том, какими именно пyтями италийское письмо было пpинесено в поздние славянские pегионы, остается на данный момент полностью откpытым, pавно как и вопpос о взаимовлиянии славянской и геpманской pyники.
Hеобходимо отметить, что pyническyю кyльтypy следyет понимать гоpаздо шиpе, чем элементаpные навыки письменности - это целый кyльтypный пласт, охватывающий и мифологию, и pелигию, и опpеделенные аспекты магического искyсства. Уже в Этpypии и Венеции (землях этpyсков и венедов) к алфавитy относились как к объектy, имеющемy божественное пpоисхождение и могyщемy оказывать магическое воздействие. Об этом свидетельствyют, напpимеp, находки в этpyсских погpебениях табличек с пеpечислением алфавитных знаков. Это - пpостейший вид pyнической магии, pаспpостpаненный и на Севеpо-Западе Евpопы.
Таким обpазом, говоpя о дpевнеславянской pyнической письменности, нельзя не затpонyть вопpос о сyществовании дpевнеславянской pyнической кyльтypы в целом. Владели этой кyльтypой славяне языческих вpемен; сохpанилась она, сyдя по всемy, и в эпохy "двоевеpия" (одновpеменного сyществования на Рyси хpистианства и язычества - 10-16 века).
Пpекpасный томy пpимеp - шиpочайшее использование славянами pyны Фpейpа - Ингyз. Дpyгой пpимеp - одно из замечательных вятических височных колец 12-го Читать далее...

В колонках играет - саундтрек із "good bye, Lenin"
Настроение сейчас - робочий

чому одних з недосипу під очима вимальовуються готичні елегантні булзові кола (що багатьом навіть дуже личить), а у інших - мішки противні? НЕСПРАВЕДЛИВО!!!

Вперше...
...в історії...
...цього Всесвіту...

Небачене, нечуте, неуявне і нелюдське,
містично-поетично-музичне дійство


„ДВІ СЛОВІ”


На далеких загублених часово-просторових перехрестях, коли люди розуміли птахів, дерева, каміння та воду (та взагалі, розуміли), був світ, у якому вірші й пісні несли в собі силу неземну та здатні були давати відповіді на всі запитання.

Чи спроможна сучасна поезія давати відповіді?

Перевірити це можна 23 березня
о 18:00 в Культурно-Мистецькому Центрі (Іллінська 9).

У експерименті задіяні:
Олена Максименко
Світлана Богдан
Анастасія Мельниченко
Олена Шамріна

від деяких пісень, бува, стає просто боляче. і хочеться ревіти. бо налітає минуле, і причепливі спогади про те, коли ти почув це _вперше_... коли все було інакше...
а не слухати їх неможливо.
бо саме під таку музику найкраще і працюється:)бо просто... та фігня...

.
[450x290]

(с) У. Блейк, переклади деяких афоризмів "Пекельних приказок"

- Не познаешь что такое достаточно пора не узнаешь что такое слишком.
- В голове Величие, в сердце Сострадание, в чреслах Красота, в руках и ногах – Гармония
- Уменье спрямляет дороги, но кривые пути - пути Гения.
- Глаза от огня, ноздри от воздуха, рот от воды, борода от земли.
- Самое лучшее вино - старое, самая лучшая вода - свежая.
- Что сейчас несомненно когда-то было выдумкой.
- Львиный рык, вой волков, штормовое море и гибельный меч - части вечности, которые слишком велики для восприятия человеком.
- Принимай с благодарностью, се вернётся сторицей.
- Не дающий света не станет звездой.
- Во всём, что только можно вообразить есть частичка истины.

Поэты древности одушевляли предметы вокруг себя, видели в них Богов или Гениев, звали их по именам и украшали их достояниями гор, лесов, озер, городов, народов, ибо мир они воспринимали шире и глубже, чем мы.

Они пристально изучали Гения каждого города и страны и находили ему место в свите Ментального Божества.

Так сформировалась Система, из которой некоторые захотели извлечь выгоду, и поработить простых людей, попытавшись воплотить или абстрагировать Ментальных Божеств от их зримых объектов: так возникли Священнослужители;

Они брали формы поклонения из поэтических рассказов.
И наконец объявили, что весь этот порядок установили Боги. Так люди забыли, что Все Божества живут в Человеческой груди.

В колонках играет - щось... не згадаю, що саме
Настроение сейчас - творчий пошук...

Туман рассеивается. Зеркало отражает вас в полный рост – таким, какой вы есть… Но оно отражает не только внешность, но и самую вашу суть. Таким вы вернётесь назад. А кто вы?.. Эстер.

Странник, долгое время изучавший чужие миры, умевший их создавать, находить, изучать… Зеркало помнит вас другим. Юношей с пылающим взглядом, с краской эмоций на лице… Но вы изменились. Теперь даже старые зеркала не узнают вас… Вы бессмертны. Вас называют Призраком. Вас ненавидят, вами восхищаются… Но вы ко всему безразличны. У вас нет цели. Вы были страстный путешественник… Вы стали Богом.

Пройти тест

- чистий новий вордівський документ, на якому тре на завтра народити 16 тис знаків...

і не маєш уявлення, за якого хвоста ловити ту думку...