В колонках играет - НС
Настроение сейчас - Жду чего-то...

Так где моя зеленая дверь?
Оборван провод, я теряю свой нюх.
Где-то там - за тысячу миль отсюда -
Тот мир, где моя зеленая дверь.
Уходит кто-то, я его заменю
На собачьей вахте ожидания чуда.

Тихо: город спит весь от ушей до пят,
Ночь под горку - а пепельница полна,
И там, далеко за зеленой дверью -
Ночь над островом, аборигены спят,
И только я стою у окна,
Опять не сплю - стою у окна,
Жду чего-то.

(с) Олег Медведев

я зрозуміла, чого так довго мріяла про зливу. дощ зближує. в прямому і в непрямому сенсі. сьогодні було краще, ніж вчора... на Узвозі, і взагалі

Это цитата сообщения Texxi_Exo Оригинальное сообщение

Без заголовка

[424x600]
а где заканчивается твой мир?

Это цитата сообщения Анастасия_Че Оригинальное сообщение

Философское

[550x355]

[550x344]

[550x344]
Читать далее...

Отакі речі будуть у другому номері ЗД:

Балада
героїням Ліни Костенко

Затавруй мене, майстре, чорним,
Наче літери перших книг.
Посади під ребро дракона,
Щоб печінку мою стеріг.

Затавруй мене, майстре, червоним,
Хай позначить твоя рука
Два півмісяці: погляд сонний
І вогненний край язика.

Я не вилізу з довгих светрів,
Довгих суконь і сорочок,
Щоб таємно цей погляд жеврів,
Щоб цей слух пильнував мій крок.

Де життя розсипає фішки,
Де всі рівні, бо всі молоді –
Я ступлю, мов велика кішка,
Просто певна своєї ходи.

На шляхах, що петляють круто,
Сумніваюсь в останній раз –
Сильні кігті розірвуть пута
Випадково значущих фраз.

Його дихання, зле і свіже,
Ухне в паузи сонно-нудні –
І збагнеться: навдивовижу,
Маю вибір між "так" і "ні".

Та коли з непокірного серця
Стане чорно-червоний магніт,
У клубок мій дракон згорнеться
І лизне когось у живіт.

цікава стаття:
http://lib.cherepovets.ru/forum/index.php?showtopic=1780&mode=threaded&pid=60272

Увага! Терміново!
Безпритульний журналіст (і редактор!) шукає добре і мудре видання, а також начальство та колег однієї групи кави в крові. бажано, шоб платілі МНОГА і ВЧАСНО, годували пряниками і робота у вільному графіку. так. за це присягається писати прозою чи віршами про все на світі, окрім політики та економіки, здобувати будь-яку засекречену інформацію, витягати душевні інтерв*ю у найнелюдиміших і неговірких осіб. додаткові таланти: уміє плеси фєньки, розповідати байки, говорити англійською, читати німецькою, слухати польською і білоруською...
стукати в асю або по голові. цілодобово...

задум був такий: щоб відволікти народ від буденності і сірості та нагадати (а комусь відкрити) про існування світлого і тонкого - роздавати вірші на вході до метро. класика, сучасники, зарубіжна поезія, українська...
мені випало стояти на Контрактовій площі (хто б сумнівався!) із двома Артемами (ім*я за останні кілька років стало кармічним), які, щоправда, втекли на роботу, заявивши, що роздаватимуть пізніше. отже, я лишилапсь сам на сам із оскаженілим світом...
Перші хв 15 народ просто відмітав мене із пропозиціями взяти вірша і ломився із кам*яними обличчями вперед. ні, не кам*яними. Артем про це висловився нецензурно, але мега-влучно: "затр****і лиця". на них чорним по білому читалися усі скорботи цього світу, замалі зарплатні, спека, образи, сварки, хамські колеги й начальники, смертельна втома, хронічні хвороби, смердючі під*їзди і т. п. яка тут в біса поезія! було враження, що навколо війна, а не мирний час. варто зауважити і те, що вірші були підібрані не кращим, як на мене, чином. було б краще не виносити вибір текстів на голосування, де кожен обирав просто те, що йому до смаку, а доручити підбірку комусь одному, хто знається на літературі. бо, приміром, який настрій буде у й без мрячного пересічного громадянина, який отримує: "Спасибо, друг, что посетил// Последний мой приют. // Постой один среди могил"... ясно, що поезія - штука різноманітна, і всі настрої у ній мають свої втілення, але чи не доцільніше було б для такої акції підібрати щось яскраве, експресивне, зрештою, життєствердне? Найкраще роздавалося улюблене Маяковського "Послушайте! Если звезды зажигают...". Про мене, це саме те, що має читатися у підземці метро...
диким зусиллям змусила заткнутися апокаліптичний внутрішній голос, що почав репетувати (страдать і напівацца потом!), перемістилась до іншого входу, спробувала посміхнутись і підходити із сильнішим енергетичним посилом. казати щось добре... процес пішов. люди стали посміхатись, дехто просив "добавкі", дехто пропонував взяти трохи із моєї стопки і пороздавати на своєму шляху. дехто дякував за чудову ініціативу. дехто відмовлявся. дехто зверхньо посміхався... брали вірші десь 60%.
поки я, роздавши усе, пила сік і відновлювала рівновагу, на "бойовий пост" заступитв Артем. коли я підійшла до нього в метро, нам стрівся пан Олександр із Пітера, що був просто вражений наповал, отримавши вірш Бродського (якого знав ледве не особисто). Хі, цікаво, а чи можливий час, коли у пітерському метро ти можеш отримати вірш Ліни Костенко?.. Він довго і натхненно читав Бродського на пам*ять, висловлював респекти Україні і щиро бажав незалежності, просив не ототожнювати Путіна із всією Росією ("Подождите, ми скинем єтого мерзавца, и у нас все будет по-другому!"), висловлював зацікавлення українською літературою. я презентувала йому наш журнал і свою збірку. цей акорд, власне, і став завершальним у нашій нелегкій місії...

Это цитата сообщения glock63 Оригинальное сообщение

ругаймося українською

Читать далее

Это цитата сообщения Ольга_из_Нарвы Оригинальное сообщение

***

Зрелая душа

Ученики спросили однажды Фарида:
— Говорят, что Иисус не испытывал физической боли на кресте, когда его распинали. Как это может быть? Говорят, когда Мансуру отрубили руки и ноги, он улыбался. Когда ему выкололи глаза, то на его лице не отразилось ни каких мук боли. Как это возможно?
Фарид сорвал с дерева зеленый орех, протянул его ученику и сказал:
— Расколите орех так, чтобы не повредить сердцевины.
Ученик ответил, что это невозможно. Фарид спросил:
— А у спелого ореха возможно отделить скорлупу, не повредив ядро?
— Со спелым орехом нет никаких проблем, — ответил ученик.
— Всё правильно, — сказал Фарид. — Но ведь ты сам дал ответ на свой вопрос. У большинства людей душа полностью срослась с телом. Если наносят раны телу, то ранят и душу. Но есть и другие люди; их душа настолько свободна, что имеет тело, как оболочку. Повреждая их тело, невозможно нанести урон их душам. Иисус и Мансур были людьми, подобными спелому ореху.

Это цитата сообщения Texxi_Exo Оригинальное сообщение

Белла Ахмадулина.

ОН - Ей

Я не хочу Вас оскорбить письмом.
Я глуп (зачеркнуто)... Я так неловок
(зачеркнуто)... Кокетство Вам к лицу
Не молод я (зачеркнуто)... Я молод,
но Ваш отъезд к печальному концу
судьбы приравниваю. Сердцу тесно
(зачеркнуто)... Кокетство Вам к лицу
(зачеркнуто)... Вам не к лицу кокетство.
Когда я вижу Вас, я всякий раз
смешон, подавлен, неумен, но верьте
тому, что я (зачеркнуто)... что Вас,
о, как я Вас (зачеркнуто навеки)...

Народ, хто не був, раджу по-можливості швидко відриватися від всіх справ і йти у музей Грушевського!!!
Королівське фото - воно воістину Королівське!!! Традиція цієї виставки існує з 1853 року, тобто 149 років! Це справді ЩОСЬ, здається, що хтось вижав сік із життя і помістив його у рамках... можливо, самі по собі ці кадри і не викликали б такого захвату. але саме в комплексі коктейль виходить неймовірний...

Фільм "Достатньо крутий", режисер Детлеф Бук.

Перед сеансом режисер зазначив, що наскрізна тема картини - тема насилля і приниження серед підлітків. Саме ця заява стала гачком, у який я миттю вчепилася: тема ж бо із тих, що вічно живі. Але після перегляду лишилося тільки потискати плечима від того, _що_ розуміють німці під цим поняттям...

Щоб було ясніше, от короткий сюжет. Хлопака 15 років із матір’ю, викинутою з дому коханцем, переїздить у район для бідних. Відповідно, нова школа і оточення. До новачка чіпляється "злі гобліни" (близько 5 штук), які б’ють його у підворіттях і вимагають гроші, за що обіцяють лишити у спокої. При цьому знаходяться й ті, хто його підтримує: разом з новими друзями герой здійснює пограбування і на деякий час відкупається від провокаторів. Під час одного із "гоблінськіх" нападів раптово з’являються "дуже-круті-дяді" і дають зрозуміти хуліганам небезпеку подальших зазіхань на хлопця. Ніби проблему вирішено, але... "дяді" виявляються наркобаронами і пропонують постраждалому „посаду” наркокурьєра. Довго чи коротко дивує глядачів мертвими петлями сюжетна лінія, але герой у своїй небезпечній „кар’єрі” доходить до фінішної точки – вбивства. Після чого іде здаватися у поліцію, але ніби-то наприкінці („тонкий натяк лопатою по спині”) його відпускають...

По-перше, із позитивного, хочеться відмітити дві речі: музику і операторську роботу. Це той випадок, коли красива робота оператора виконує не просто декоративну та емоційно-підсилюючу функцію, а грає допоміжну для сюжету роль. Атмосфера і настрій, фактично, трималися за рахунок цих двох факторів (ну, не враховуючи гостроту сюжету), а не на акторській грі. Гра акторів... не слабка. Але змазана. Йдеться про те, що всі актори перебували практично в одному настрої і мали один темперамент, а це, як відомо, у акторській майстерності – річ неприпустима, завжди має бути присутнім контраст, „білий і рудий клоуни”, оптиміст і песиміст, вар’ятий і розсудливий... інакше „кіна нє будєт”. А в даному випадку межа, де закінчується один образ і починається інший – вельми тонка. Причому настрій один на всіх – задумливо-відморожений... До речі, це проблема (чи мода?) багатьох сучасних фільмів...

Але найголовніше, власне, ця тема знущання, про яку так голосно заявив режисер. У цьому чітко простежуються етнокультурні відмінності. Чи навіть контраст між Європою і нашою реальністю... Бо що для нас є знущанням і насиллям? Згадати хоча б старий радянський фільм „Опудало”, і ряд інших, де піднімалась ця тема. Там знущання здійснюється насамперед заради знущання, там є _один_, і є стадо, відбувається тотальна травля, ломка психіки. Герой протиставляється суспільству, (а отже це, певною мірою, романтичний герой), він самотній, лишається наодинці із необхідністю робити вибір, це насамперед психологічне знущання (навіть коли до нього додається і фізичне). Знущання у німецькому світі суто прагматичне. Від насилля і приниження можна відкупитися – за 50 євро і мобільний телефон. Якби фільм знімався у нас, то хлопці-друзі головного героя спробували в влаштувати свою „банду” і відбитися він загарбників. Тут вони концептуально і послідовно допомагають приятелю здобути необхідну суму. Так, цей вуличний світ є злочинним, але водночас у цьому – своєрідна мікромодель цивілізованого економічного світу: герой заробляє, сплачує „податок” (купує собі спокій), а на решту купує нові кросівки та цифровий плеєр... Цей герой не самотній, у нього є друзі, є дівчина, із якою розвиваються ніжні стосунки, є мати і неприродно добрий поліцейський, що розуміє всю безвихідь і відчай ситуації... проте, де безвихідь? Де відчай? Де психологізм, про який всі говорять після перегляду? Може, мене варто судити за мою дубову бездушність, але тінейджер-герой мало відрізняється від дорослого бізнесмена, якого змусили платити частку рекитирам... із незначною поправкою на дитячість...

отак, закінчується сезон літзбіговиськ і приходить Епоха Фестів і танців біля ватри. але про танці біля варти в "ЗД" не напишеш, принаймні, не про всі, то ж довелося мені пертися на дійство, що мало стати останньою Подією до осені - треба ж заповнити відповідну рубрику! отож, дійство виявилось, як завжди, жаданівським проектом в якомусь мега-звьозном арт-кубі в пасажі, сьогодні, типу, виступали "монстри" попередніх поколінь, а завтра буде преставлене (вельми частково, звісно) наше "лав-дженерейшн". Виступали Андрусяк, Скиба, Римарук, Крук, Кіяновська, Вольвич... "Зажигали" серед них лише Андрусяк і Скиба, решта - соу-соу... але потім, у вигляді "бонусу" і подарунку, вийшли білоруські поети. мудрий жадан, що випустив їх наприкінці, як най-найвибуховіше... я була в захваті. Це суцільні фонтани енергії, що дійсно порвали зал. особливо відома досить особистість Андрій Хаданович, що читав, правда, не свої, переважно, речі, а переклади наших авторів, але все одно, за одне те, ЯК він це читав, можна було розтанути. і мова зачарувала... післязавтра буде його вечір, було б добре потрапити...

а на вихідні - етно-фест "Весняний Вітер". щось починається. щось закінчується

Это цитата сообщения glock63 Оригинальное сообщение

ЖЕСТЬ!

232401186
Вас добавили
232401186
Привет, сделай пожалуйста музыку потише
FanaTic
0_о ты кто ваще такой нах?
232401186
Я твой сосед снизу

це бахчисарайське звєря заслуговує на окремий пост...
[699x524]

спасибі всім велике за вітальні смски (які, щоправда, я отримала і продовжую отмимувати лише зараз, воскресивши свій мобілк) та листівки!!! без вас моє повернення було би значно більш сумним!

сподіваюсь побачити вас на труханові, швидше за все, у неділю:)

лоша
[700x525]