.
[464x698]

і ще в коментах...
[699x464]

.
[464x698]

Жодної майстерності: лише гарна техніка та двоє незаморочених безпосередніх істоток - та маєш море позитиву..:))
[699x464]

[428x699]

.
[699x464]

ось так ми закликали її на Лисій горі... далі - в коментах
[699x464]

.
[700x619]

.
[699x464]

.
[524x699]

(Це коли день пролазити на Лисці, провалюючись по пояс у сніг, а потім грітися дешевим глінтвейном в "Ольжиному", тоді родиться таке):

Це було о тій порі,
Коли звірі сплять в норі –
Сплять ведмеді, сплять лисиці;
Білки сплять і сплять синиці.

В яслах вівці сплять й ягнята,
В ліжках – діти, мами й тата...
Нишпорить при сяйві зір
Хитрий звір на ймення Тхір.

Нишпорить по норах, дуплах,
Яслах, ліжках й різних кублах,
У ставок поткнув свій ніс –
Ледь сухим забрав свій хвіст...

Тхір не мав в думках лихого –
Таж безсоння у малого!
Він всю ніч блукає світом –
Хоч би з ким поговорити!

Третю ніч йому не спиться...
Раптом з двору вийшла Киця:
«Я нічним є гордим звіром!
Знаю, де є масло з сиром...»

Хвіст-у-хвіст, душа у душу
Веселились друзі дуже:
У коморі до світання
Лад наводили старанно:

Зайвий сир, ковбаску й гречку
Тхір і Киця з’їли ґречно.
«А тараньку та яєчню
На ніч лишимо прийдешню!»

Тхір весь день проспав, як камінь,
На смугастому дивані...
«Не самотній буду й ситий
Всеньку ніч блукати світом...»

****

Ночами мені чутно,
Як проростають насіння мандаринок,
Розділених нами на прощання.
Воно стиха дзвенить,
Випинаючись з-під землі,
І на дзвін сходяться ті,
Хто носить зелені плащі з капюшоном.
Вони сідають у коло
І починають слухати,
Як народжуються нові сонця у гірких шкоринках,
А потім розходяться –
Кожен своїм квітнем.

Колись я також матиму зеленого плаща,
А отже, і право бути з ними в одному колі...

Оллє Лукойє, вмикай свої хвалені сни!
С. Загреба

Зима не минає без бою з моєї оселі –
Я кашляю пам’яттю з кров’ю, я чую вітри.
А Оллє-Лукойє присяде скраєчку постелі,
Глінтвейном напоїть і казку ввімкне – в mp3...

...Народжуся вкотре у іншопланетному літі,
Я блазень господній, і храм мій – Тмутаракань...
І взимку на мене з казками чекатимуть діти,
Коли на термометрі знов мінус двадцять твоїх мовчань.

продовження того ж химерства (за раз усе не обробила). тут уже трохи більше всякої провокації.. ну, таке...
[464x698]

кхм... перші спільні плоди творчості мене і мого спутніка жизні - Нікона)) словом, кидайте каяпці і помідори, тільки бажано - конструктивні))

Птічки Додо живуть на горищах, живляться намистинами і зіллям із труб))
[699x464]

****

Місто мовчить телефонами найрідніших,
В спину стріляє поглядом мерзлих птахів.
При мінус двадцять цієї бездумної тиші
Вже не потрібно пророків, ні міфів, ні слів.

Місто мовчить – безпритульно-одвічними псами,
Тільки рибалки з-під криг виколупують сни.
Ми ж прикриваємо гострі кути тілами,
Й ґудзики йдемо збирати до вишини...

ех... (фото у коментах)

[700x525]

Так, фотозвіт собі... але що є...
Отже, Крим. Перший пункт призначення - печерне місто Ескі-Кермен.

Там було тепло. Ось так. (далі в коментах)
[700x525]

Оскільки мене було позбавлено тягаря моєї торби, а з нею, крім багато-вього-іншого і мобілки, я по новій збираю контакти друзів. Номер я відновила, антикварна труба теж знайшлася, а от номери усі втратились. То ж хто не хоче загубитися - лишайте номери тут, або ж скидайте мені на мій номер 066 303 44 18:)

дві істоти сімейства котячих жіночої статі шукають люблячих господарів. істоти чемні (ходять виключно в пісок), прищеплені ніжні і неміряно позитивні!!! далі під катом:
[700x525]