останні дні був роздражнений вихідними. і дуже хотілось пошвидше продовження історії, подивитись що з цього буде? а зараз, якось заспокоївся. і вже особливо вихідних не чекаю.. хоча, може трішки) хочу зробити в суботу вечір жаху) спочатку сходити на сагу сутінки а тоді на хеловін афффтерпаті в пікасо) можливо так воно і буде... але думаю продовження воно не принесе

прислала моя відьмочка за мною свою реінкарнацію, чи то остральне тіло) на що сам не знаю, але вчора одна блондина зачіпалась до мене в пабі... що ж ти від мене хочеш, кролик?)

чергове захоплення залишило царапини на руках і набір думок про фінансовий стан.
не дуже гарно висловився. я тут посидів почитав свої записи останні. захотілось зарядитись позитивним настроєм від "неймовірних вихідних". трішки передалось усмішок і тепла, і от захотілось написати. я непам"ятаю чи писав про польську гв"яздку в минулому році, в той вечір під коньяк познайомився з двома класними чуваками. а вчора попав випадково до них на концерт. йду собі на зустріч, а тут в кав"ярні, від сили пару місяців тому відкрилась, народ гитари розчехляє. ну я теж розчехлився зайшов послухав приторчав і офігів. мої два знайомих чувака музиканти гурту грін сайленс. з таким задоволенням похитався під їхню музику і веселі співи, що аж ух. але чуйка моя не спала, і заряду позитиву не вистарчило. чомусь мене потянуло на якусь дурацьку ревність. і то не таку, коли очі застеляються і нічого не бачиш і себе не контролюєш, а так все прекрасно розумію, знаю що то все фігня, але зупинитись не можу. як актор на сцені, момент потрібно дограти докінця. у відповідь получив пару гарних "компліментів". м"яко кажучи мене назвали інфантильним, і розцарапали руки. притому досить глибоко. тепер болить, нагадує і дратує трішки. от так

а ще я був на закарпатті. Вдалось відвідати мукачево, і жамок баранок... паланок)
замок звичайно мадярський. і мене потішила розповідь (дуже професійного) гіда, що замок розвернутий оборонними редутами в сторону ворогів, тобто карпат (читай русі, і всіх хто тільки з того боку міг привалити), і підїздом стоїть до друзів, тобто угорської рівнини. от такий то україниський замок Паланок)
а потім... в медвежому куті, в горах, у привітного гуцула жарили шашлики, пили і просто дуріли. а на наступний день символічно пройшлись по одному горбику) все ж в карпатах були)
краса неймовірна. а коли над головою 30 м сосна розхитується як травинка відчуття дуже особливі
далі сауна... вихід горілки через пори шкіри. і подорож до замку палацу графа Шенборна, зараз більш відомого як санаторій Карпати. нееееймовірно гарно. парк, невеличкий палац, ставок, і вже трішки осінні дерева... краса шалена... а тоді.. пару годин в дорозі і я вже в культі пригаю під згаданих вже раніше бандитів, рок-н-роооллллллл))))))

минулі вихідні потішили на стільки що досі знаходжусь в такому стані піднесення як згадую за них.
а вихідні розпочались у п"ятницю. це був перший повний робочий день після відпустки. і перший посправжньому сумний день за довгий час. я відвик. не те що працювати, а відвик від тої обстановки і атмосфери, яка є у нас в кабінеті, тай не дуже хотілось вертатись до справи, яка мене останній час не сильно гріє. після цього вернувся додому, і заліз в нетрі контактів, де у відео знайомої накопав польський фільм Кохай і танцюй. він був у перекладі на російську. цього збочення я не витримав, полазив по польських серваках і таки знайшов онлайн. фільм за сюжетною лінією не дуже оригінальний і нагадує численні голівудські фільми про молодих людей, які займаються чимось (театр, музика, спорт, танці) і досягають, після тривалих тренувань та важкої праці, успіху. цей фільм з цієї серії, але приємно вразило, те ЯК він зроблений: з енергією, пристрастю, захоплює і тяне за собою. при цьому гарна операторська робота і несамовиті танці. Висновок один РЕКОМЕНДУЮ
після п"ятниці йде субота, і це була прем"єра Три товариші (Ремарка, хто не знає) в театрі Заньковецької. враження не настільки сильні, як після фільму про танці, та скажу так не виразність другопланових персонажів окупає гра головного актора і фінальна сцена. не так наполегливо, але теж рекомендую, такі вистави треба підтримувати, особливо в Заньковецькій.
а далі, святкування прем"єри в Філармонії. Медовуха і знаменитий РОМ. Чудова компанія друзів. Красиві дівчата, веселі усмішки. Сидів поміж того як кіт на печі: мурликав від задоволення.
Далі були Масони, і ДН Наташі, трішки інша атмосфера і ритм застілля, але не менш приємний і веселий.
Далі знову філармонія, дорога в репетиційний підвальчик через все місто, напівсонне балакання і попивання пива.
На зміну цьому мінору прийшла неділя. Таня і Паша кликали на шашлики. Незважаючи на мій трішки після перепойний стан, я з задоволенням підписався на цю поїздку і не помилився. Під Миколаєвим, за селом Тростянець є маленьке озерце розсташоване між двома схилами, закрите ними та лісом від вітру але відкрите сонцю. Біля берегу на рівні води стоїть скульптура хлопця з лошам. скульптура нагадує численні залишки соцреалізму по парках колишнього СССР, але видно в даному випадку скульптор не був позбавлений смаку, здалека можна подумати, що фігура справді стоїть у воді, і це просто місцевий хлопчина веде лоша воду пити. хлопець дивиться на захід і коли сідає сонце вони дуже гарно освітлені. а позаду озеро спокійне, без жодної хвилі, гладке як шкло, і як у дзеркалі у ньому відбиваються схили покриті лісом, де сосни зелені, де жовтіючим листям яскраві клени, а далі невелика хата висвітлена сонцем. просто красиво.
і при цьому був шашлик, був бадмінтом, я ракетку не тримав в руках 5-6 років, отримав несамовите задоволення. були жарти. сміх. а потім ще кава на ніч в місті.
неймовірні вихідні

Morkarka і Urohljhlj прошу проходити ) вітаємо у скромних порогах)

Тихі хвилі Вісли
мене накривають
я не можу їсти
подих свій втрачаю

Під відтрилом білим,
на вУличках міста,
у тісних кав"ярнях,
і на старих кріслах

В сюди де можливо
тебе відчути
моя мила хочу
з тобою бути

Твої барви чисті,
ранком ніжним вмиті
і тумани білі,
вежі гостроверхі

Все мені потрібно
все мені знайомо
поміж твоїх вулиць
я тепер удома

на весіллях треба грати Мендельсона, співати жалібні народні пісні, польку виконувати, а як вдасться то можна і грати. а танцювати все ж треба рок-н-ролл.
субота і неділя пройшли під шикарний рок від гурту Бандітос. намагався згадати коли я так відривався та танцював. не згадав. тобто це було справді давно. зараз просто кажу Бандитам дякую!

з.і. я за один сеанс танців схуд на 1,5 кг

слухаю подкасти з радіо Ехо Москви і Радіо Свобода, і особливо люблю слухати Шендеровича. Його глибоко інтилигентська манера розмовляти і погляди дуже співзвучна з моїми поглядами. Та що найцінніше, те що він на Радіо Свобода веде розмови з різноманітнішими людьми на різноманітніші теми. При цьому люди як правиль дуже цікаві. Пару місяців тому чув розмову з режисером Володимиром Мірзоєвим. Він зняв недавно фільм Человек который знал все. дуже довго шукав в неті цей фільм щоб подивитись, і ось збулась сьогодні мрія ідіота. знайшов та подивився. фільм залишив приємне враження і акторською роботою і сценарієм і самими зйомками. Мені сподобалось. але також появилось одне питання, воно риторичне, я це розумію, але все ж: чому в наших кінотеатрах повно всяких низькопробних Лутших фильмов, а добротні цікаві кінороботи проходять мимо?

от ще завтра відгуляти і все) наша сімейна компашка набере нового статусу... сестри матимуть законних чоловіків. Таня вже місяць як одружена. Вчора був вперше в неї в гостях. до господині їй ще далековато. але думаю за пару тижнів візьметься.

нові гості на помості Ламбарджини Диабло) проходьте)

Это цитата сообщения bjernhona Оригинальное сообщение

Ужоснах на углу Армянской и Краковской

Компания Будинвест собралась на месте нынешних археологических раскопок и бывшей детской площадки возвести какое-то псевдовенское уродство.

Пишут, что проект создан австрийскими архитекторами, но позвольте, товарищи дорогие, какой же блин житель Вены догадался бы создать такой гроб...

http://hotel.budinvest.lviv.ua/

пам"яті В.Висоцького написано різні високі вірші ... черный аист... і таке інше... але є ще одна пісня Асмолова.... з такими досить простими словами теперь не позвонить, теперь не достучатся и не сказать тебе хотя бы пару слов... от ці слова мені зараз хочеться сказати про Фаулза... який помер 5 листопада 2005 року... шкода просто що вже не вдасться нічого нового його прочитати... не поговорити... і не позвоніть... і не сказать хотя би пару слов

вітайте) маю дома нет))

рухаюсь як правило в одній якійсь площині, дім, робота, тренування, запланована зустріч, у запланованому закладі. все більш менш зрозуміло і передбачувано. є своя точка координат і ти в ній крутишся. але інколи часо-просторовий континіум викидає мене кудись... вчора він викинув мене в Атмосферу, новий, чи більш менш новий гламурно-мажорний заклад. у цьому розумінні, він знаходиться у "відомій" площині, та вчора там був перегляд фільму Міліонер з трущоб, і фільм такий теж зрозумілий, трішки голівудський хепі-енд, хоч і гарно зроблений. поєднання цих двох речей повністю мене переключило і викинуло у інший світ. і це добре дуже добре, непередбачуваність цього життя мене тішить і вселяє сили)

Это цитата сообщения Koshka_M Оригинальное сообщение

Одна за всех

на деякий час "середа родиииини" відміняється у зв"язку з недоукомплектованістю складу). Марту в неділю мож сказати відправив в Катовіце на півроку... соу п"янствувати будем тіко з Танею

от життя дивне, як якась дівчина мені подобається, то обов"язково вона в когось влюбиться іншого, а як якась починає мене клеїти... і то так активно.. так я щось до неї... не дуже... ну шо хєрня