ЦВЯХИ!!!
by Влад Артазов

[500x363]

Дивитись далі

(с) - не знаю откуда.

Дома нашли детскую книжку, к сожалению обложки не сохранилось. А жаль, т.к. очень интересно было бы узнать кто автор, какое издательство выпустило этот шедевр, и заодно - что такое они там все вместе курили.
Вот несколько стишков оттуда.

Таракан сидит в стакане,
Ножку рыжую сосет.
Он попался. Он в капкане.
И теперь он казни ждет.
Таракан к стеклу прижался
И глядит едва дыша...
Он бы смерти не боялся,
Если б знал, что есть душа.

Как букварь читает школьник,
Так читаю я в лесу.
Вижу в листьях - треугольник,
Колесо ищу в глазу.
То не ягоды не клюквы
Предо мною встали в ряд -
Это символы и буквы
В виде желудей висят.

Прямо к дереву из мрака
Лошадь белая бежит.
Это конная атака -
Кавалерия спешит.
Налетают командиры,
Рубят травы и цветы,
На лошадках; их мундиры
Полны высшей красоты.

В чертогах смородины красной
Живут сто семнадцать жуков,
Зеленый кузнечик прекрасный,
Четрые блохи и пятнадцать сверчков.
Каким они воздухом дышат!
Как сытно и чисто едят!
Как пышно над ними колышет
Смородина свой виноград!

СТРАШНО...
Страшно жить на этом свете.
В нем отсутствует уют, -
Ветер воет на рассвете,
Волки зайчика грызут.
Улетает птица с дуба,
Ищет мяса для детей,
Провидение же грубо
Преподносит ей червей.
Плачет маленький теленок
Под кинжалом мясника,
Рыба бедная спросонок
Лезет в сети рыбака.
Лев рычит во мраке ночи,
Кошка стонет на трубе,
Жук-буржуй и жук-рабочий
Гибнут в классовой борьбе.

.
[557x209]

Это цитата сообщения Mirror_Girl Оригинальное сообщение

Current music: Nirvana - You know you're right
Current mood: нормальное

В траве лежало яблоко. Хорошее, лишь с одного боку пятнышко. Учитель поднял яблоко и сказал:
- Есть две возможности. Можно его слегка обтереть и сразу есть. А можно достать ножик, вырезать все сомнительные места, а потом уже есть. Но уже без брезгливости и опаски. И съесть удастся куда больше. Ведь в первом случае мы невольно оставляем сколько-то хорошего вокруг плохого. Правда, в первом случае мы можем начать есть сразу, а во втором — лишь после предварительной работы. Это — две разные стратегии. Во всех делах. Во всех без исключения. Ничто на свете так не важно, как эта разница. (с)

Pictures

...я мого курю, но сквозь сиреневый дым я вижу мир как он есть...
[415x564]

Простите.

В колонках играет - Bjork - Crying

ага, именно так:

[383x381]

http://crazyshop.ru/sertificate.php/ref/136/id/2788

…необходимость смены ориентиров
…всплывающее говно под ногами
…неутихающий шум между мозгов
…и запах перемен.

А еще вернулся мой Ветер… Скоро придет время жечь костры и плясать вместе с дождем. Скоро мы с ним выйдем на трассу, и ничто не будет иметь значения. Кроме нашей свободы. Страсти. Острого, как лезвие, восторга, и мягкой, как туман, грусти. Два дня назад вернулся мой ветер, а это значит….

…а это значит, что ВЕСНА ПРИШЛА, господа……
[497x700]

В колонках играет - ..ведь это их дерьмо, их проблемы, а нам все-равно...
Настроение сейчас - ...хорошая крыша летает сама...)))

Искала стишок для Тобби, нашла это... Очередной мазок к картине под названием "как все было по-другому"...
В смысле, сейчас все хуже, но это "хуже" больше не хочется смаковать и поэтизировать. Некогда :(



17.12.04

25 годин

Дні водили хоровод.
Бігли, наступаючи одне одному на горлянки,
Плювали одне одному в обличчя,
Лишали за собою шлейфи гнилого дрантя
Та весняної матерії, гаптованої світлом.
Кожної днини панування одного скінчалося.
Інший ще барився...
Тоді залишалася Вона
І 25-та година на добу.
***
***
Вона писала Егоїсту листи:
Думки засихали та опадали в райдужні калюжі почуттів.
Змішувалися із впертістю,
Підіймали з дна каламутну наївність
Та здіймалися хвилями...
...виблюване підсвідоме на моніторі
Виглядало напрочуд зворушливим,
Особливо коли повільно стікало долі,
Залишаючи по собі вибагливі візерунки.

Егоїст бачив маленькі знаки
І називав їх постмодернізмом.
Він відчував між ними заплющені очі, тремтячі вії,
Нерівне дихання та по-дитячому ніжну шкіру.
Він називав це постмодернізмом.
Думав про Неї руками
Та хтиво всміхався.
Він вигадав собі захист -
Знищення чужого.

***
Егоїст залишив кілька якорів у свідомості
Та щирий цілунок на губах.
Вона залишила Егоїста серед пилу.
За кілька епох від Неї лежало мертве місто,
За кілька мрій від Неї тремтіли зорі,
За кілька хвилин палало багаття
(за кілька днів вони стрибали через нього)
За кілька подихів мовчали гори...
Поряд лежала Тінь.
Ненавиділа людей, боялася світла та вірила в Ніщо.
Тінь безнадійно кохала Її.
А Вона цілувала малого хлопчика.
(за кілька бажань від Тіні)
Тінь стискала зубами біль та ніжно клала руку на Її волосся.

***
Вони з Тінню плавали по ночі.
Нескінченний солоний простір огортав тіло.
(по ньому ковзала насолода)
Червоний місяць плавився від сорому
Та стікав доріжкою на них.
Тінь несамовито сміялася. (Алкоголь та ніч з коханою).
Вона навчила її бути дикою, вдяглась і зникла.
Недопалок, домагання 45річного інструктора,
Багаття та море.
Завтра з Тінню вони поїдуть геть.
Автостопом. Тверезі (до наступної ночі)

***
Егоїст дочекався.
Створив навіть жалюгідну подобу кохання
Та пишався своєю величчю в ньому.
Це була казкова відраза -
Рожеві сутінки, сплетені руки, задушливе метро.
Вона кашляла та захлиналася в ніжності.
Егоїст продовжував усміхатися.

***
Мрійник бачив.
Знав.
Здогадувався.
Дряпав пальцями асфальт та лив кислоту на спогади.
Дивився в очі, в яких пірнав Егоїст,
Дивився на Її холодні руки, що граються кинджалом
(загіпнотизовано дивився на кинджал)
Вмирав і вірив, що Вона його знову врятує.
Ридав та стискав своє горло, аж поки не починав синіти,
Дихав наркотиками та Її минулим...
Розсипався, гнив, схлипував, тремтів -
Жив.

***
Після трьох пляшок вина абсент був зайвим.
Яка гидота.
Вона їхала від чоловіка, який хотів Її подругу.
Подруга ненавиділа його лінзи та дешеві обіцянки.
Вона писала sms-ки чоловіку, який хотів Її.
Скривлену правду та дешеві обіцянки.
Яка гидота.

***
Наступної ночі Вона їхала з Переможцем.
Він не вірить у таке своє ім’я - він втомився.
Щогодини він споглядає, як розпадається на друзки ще один день,
Як ще одна доля порохом сходить за склом.
Тепер т а к перемагають.
Вона ж бачить лише знайомі вулиці,
Ліхтарі, що істерично стрибають у порожнечі
Та своє здивування.
Вона відчуває, як від випитого огидно пересихають губи.
Відчуває його руки... його цілунок...
Та своє здивування.
Ще кілька митей і 25-та година скінчиться.
Так, неначе це вперше...
Вона опускає в кишеню нові емоції
Та своє здивування.

***
Сьогодні Переможець йшов геть хитаючись.
Завтра він скаже, що було не так.
Сьогодні Той Без Імені ледве повз
Що він скаже завтра - Вона не знає.
Від нього лишилися тільки зелені очі
Та зелений шарф.
Яка гидота!
- Ти його кохаєш?
- Ні...
- Чому?
Каламутні очі та перекручений шарф.
Зелений, зелені...
- Тому що... (все одно ти Її не зрозумів)
Іди, Той Без Імені - твій потяг приїхав.
По тебе приїхав.
Ти завтра знову нап’єшся...
Яка гидота!

***
Егоїст ставав схожим на Неї.
Вона - на нього.
Потайна зустріч раз на тиждень.
Біла, кішка, чорне піаніно, помаранчеве ліжко.
От і все, що залишилось!
Це було варте її протиріч - Егоїст був гарним коханцем.
Не більше...(все високе засипала ще осінь)
Вони кохалися на Її мертвих мріях,
на кладовищі, посеред революції...
Свої спогади Вона йому не віддала.

Минулої години вони розрізали останню нитку -
Вона пише про Іншого,
Егоїст - про Іншу та мимохіть зізнається у коханні.
В кожному листі Їй, поки Читать далее...

Настроение сейчас - проблема насуЧччная

/пока все пишут о высокой и прекрасной меланхолии/

Вот бывает прочитаешь СВОЙ же родимый рекламный текст…. Написанный по всем правилам, с учетом долбоебического формата и желаний заказчика...
и хочешь взвыть: АФТАР, УБЕЙ СИБЯ АП СТЕНУ!!!!
[316x575]

Помоги мне понять то,
Что понять невозможно.
Помоги мне найти то,
Что я никогда не терял.
Помоги мне стать тем,
Кем я всегда был.
Помоги мне узнать то,
Что я без сомнения знаю.

Вот ты сидишь. Сидишь, значит на расстоянии трех метров, уткнувшись в монитор.
И так каждый день.
А когда был ближе? Уже сложно вспомнить.
А когда ты забывал последний раз поставить кодовый замок с сигнализацией на «Врата своего Внутреннего мира»? Это еще сложнее. То время обросло днями и месяцами, и имя ему – память. Не больше.

Ну а ты сидишь. И тебе плохо, я чувствую. Ты задыхаешься (закашлялся только что :) за своими закрытыми дверьми. И хватаешь пальчиками пустоту вокруг себя. А как только дотягиваешься до кого-то, всякий раз гордо отдергиваешь руку. «Мы самостоятельные, мы побеждаем в одиночку»… Только вот кого побеждаем и для чего завоевываем, мы еще не определились. Зачем такие сложности, в самом деле?

Ну вот.
В вечной борьбе, которая завершается вечными блестящими победами во имя Ничего, ты предпочитаешь одиночество. А еще не против подарить его другим. Мне, например.

А МЕНЯ ЗАЕБАЛО ТВОЕ ОДИНОЧЕСТВО!

Ты даже себе не представляешь, как приятно тебе изменить. Причем не перепихнуться с кем-то по пьяни, о нет! Очень идейно изменить. Сознательно. С превеликим наслаждением.
{Шалено кохатися всю ніч, так як ми з тобою вже давно не кохалися. А чи кохалися взагалі?!}.

Сидеть, знать, что тебе плохо и отчетливо помнить, что несколько часов назад он был со мной.
Во мне.
…Помнить каждое прикосновение, каждый стон, каждый вскрик, не задушенный ладонью и ложной скромностью…
Желание расцарапать плечи. Агонию и трепетную нежность.
Помнить дрожь век, мягкость губ и [искусственно созданную] необузданную страсть, которая подожгла все, что могло сгореть.
Ибо мне того хотелось.
Ибо нам того хотелось…?

А ты не можешь позволить себе большего, чем вот подойти и стрельнуть у меня сигарету. И знаешь, что? Я пойду и все повторю снова. Потому что имею на это право.
Потому что освободилась. Ты – больше не тюрьма. Ты – это просто ты. И не более того.

Только знаешь…. я не смогу чувствовать то же, что чувствовала с тобой. И не потому, что это было хуже. Скорее даже лучше, но…
Ты – это ты. Никуда от этого не сбежишь.

Только ты еще не понял, что я умею заставлять. И не так, чтоб ты сумел сопротивляться. О, нет!..

А пока….
Пока ты даже себе не представляешь, как приятно тебе изменить………………

Та ви шо... майже ностальгія...
Принаймні відволікає...(
[359x354]

(...)
[510x765]

Усіх з початком зими...
Вітаю!!!
[600x406]

Зайшла сьогодні в Сільпо на Лук'янівській... Там є у рибному відділі такий акваріум, де повно живих риб....
Жорстке таке видовище, слово честі!

В колонках играет - zzzzzzzЪ
Настроение сейчас - ля-ля-ля

Чувствую себя гусеницей из "Алисы в стране чудес" ..))))
Ы?

***
http://www.livejournal.com/users/meliel/