[500x375]
ЛАМПОЧКИ НЕ ІСНУЄ!!! ЛАМПОЧКИ НЕ ІСНУЄ!!! ЛАМПОЧКИ НЕ ІСНУЄ!!!
*Херелі передивилася Матрицю... або ліпше сказати передивилася Матриці... Ті, хто, на своє лихо, мають нагоду це спостерігати, лише скрушно хитають головами, в той час як вона, розмахуючи своїм чорним пальтом подібно до тореадора, вигукує якісь беззв"язні речення на кшталт The Kyiv-Mohyla Academy has you!!! Follow the White Student & Welcome to the Real World!!! Ha-ha-ha, Mr. Reeves... Тепер я їх викрила... Я викрила тебе, Брюховецький... Ти -- Архітектор!!!
Блін, а уже ж шостий раз передивляюся...))))
Ось і я вирішила піддатися моді і заставити моїх друзів робити це. Отже, лампочка...
Яся:):):) -- перш за все, охрестить лампочку фаллічним символом, потім швиденько крутить і сяде дивитися рідний серцю яой. Проте всім дуже дотепно розказуватиме про свої руки, які ростуть не з того місця, і що "хіба мати винувата".
Оксана -- або після страшного магічного ритуалу у закритій кімнаті під Менсона або Cradlle of Filth Сконцентровано Вкрутить Лампочку, або пох**ить ту лампочку і піде гарно проводити час)
Катя -- поставить Morcheeba або Б"йорк і під музику спокійно вкрутить лампочку. Особливо ефективним процес був би після файного кухля "Оболонь світлого".
Рудик -- довго шукатиме лампочку з хамбекерами і розказуватиме всім що лампочка без хамбекерів -- повний отстой. Потім сам припаяє хамбекери до лампочки і почепить її на шнурі для гітари,власноруч спаяному з запчастин знайдених у глибинах радіоринку.
Танька -- їй вкрутити лампочку допоможе Зінкевич. Або Столяр.
Оля Остапенко -- розмалює лампочку у всі барви райдуги, намалює поверх пацифік, зелений листочок і прикрасить різнобарвними стрічками, так що усе разом вийде "mega-freaky". А ще -- використає лампочку для освітлення своїх веселих зелених насаджень
Саня -- ЯК САМА НОРМАЛЬНА ЛЮДИНА ПРОСТО ВІЗЬМЕ І ВКРУТИТЬ ЛАМПОЧКУ
Я:
1) Лампочки не існує
2) Існування лампочки, стан лампочки, світло в кімнаті, срач на підлозі не має жодного значення у порівнянні з питаннями універсуму, пошуками себе, глобальними проблемами соціології та майбутнім неньки-України)))
3) Ну її в баню, я хочу спати...
4) Дванадцята година ночі, Херелі, просравши увесь день, втім, сповнена ентузіазму, і . надудлившися кави, балансує на стільчику для піаніно і в-к-р-у-ч-у-є-л-а-м-п-о-ч-к-у...
Ось така фігня малята))
Після Рок Екзистенції дужжжже болять ноги...
Сьогодні на Політехнічному були всі. Половина Могилянки, Рудик і Со, Яся і Со (у складі Наташки)), Оксанка, Катя і навіть Кирило))) Ми побачили його з дівчиною... не просто, а з його дівчиною, оскільки ні з якою іншою я Кирила поруч уявити не можу. Навіть якби він обійняв іншу, було би видно що він -- сам. Але ми... не стали їм заважати, так і розминулися. А мобільного у Кирила немає в принципі.
Було цікаво подивитися, що ж маєлося на увазі під тими трьома сценами, про які стільки було сказано -- щось тіпа основної, "неформатна" і акустична. Ну, в результаті до третьої ми не добралися, натомість ті дві зацінили. Нічого нового я не почула, але це певно свідчить про те, що я вже непогано розбираюся)) Або про те, що Рок Екзистенція -- це не андерграунд. Хоча це і так ясно.
Ще раз переконалася, що Оркестр Янки Козир рулить форевер! Подивилася на Ірену Карпу, яка стрибала по сцені у топіку і волала "Саша хуй!!", щоби "у всіх усе встало і змокріло". А стрибали ми під ВВ. Вони виступали останніми. Це був відрив. Заради цього я і йшла на концерт. Відірватися-стрибати-тріпати головою-гасати у хороводах-виснажити тіло настільки, щоби у голові не залишилося думок. Не залишилося сил на думки. Уффф.....
Зате тепер болять стомлені ноги))
Ви ніколи не піднімалися угору по Скворцова-Ласточкіна?..
Здається, так, хоча у пам"яті лишається якась невпевненість... дивна така назва, старомодна, міщанська, зворушлива...
Жити цікаво))))
Дійсно, цей світ -- це така дивовижна торба, напхана аж до останньої кишень таким різноманітним стафом, що просто диву даєшся. А те, з яким настроєм ти усе це розгрібатимеш, залежить тільки від тоочки зору.
От мені, наприклад, зараз добре. Усі мої друзі бігають неначе хом"ячки в порожньому акваріумі... або білки в колесі... по кампусу Могилянки і паряться. Такі трабли... "Семінар у Чумаченко!! Англійська... Голова іде обертом! Всі грузять!" ...Відчуваю себе таким собі острівком. Мене не грузить! Я не знаю. Може я неправильна? Може, я працюю мало?? Але ж ні -- я й пропускаю менше за інших. Я героїчно читаю ту дурну соціологію -- нє, вкиньтеся у фразу: "Ее (неважно що) изображали как примитивную редукционистскую теорию, основанную на монокаузальном понимании детерминизма..."
Ну, якщо подумати -- то наче і вдупляєш. Але СТОРІНКИ такого... І тим не менше -- я не знаю,чому, але вся ця робота дає мені якесь дуже приємне відчуття стабільності. Ні, не такої, яку відчуває brick in the wall. А відчуття того, що ти розумнішаєш систематизовано. І не гаєш свій час, як я прогаяла своє літо. Мене не грузить. Чому увесь могилянський головний біль мене просто не зачіпає? Натомість інші речі, для когось взагалі непомітні, викликають такий резонанс у душі, що...