Это цитата сообщения variation0 Оригинальное сообщение
))
"...Надменный, как юноша, лирик
Вошел, не стучася, в мой дом
И просто заметил, что в мире
Я должен грустить лишь о нем.
С капризной ужимкой захлопнул
Открытую книгу мою,
Туфлей лакированной топнул,
Едва проронив: «Не люблю».
Как смел он так пахнуть духами!
Так дерзко перстнями играть!
Как смел он засыпать цветами
Мой письменный стол и кровать!
Я из дому вышел со злостью,
Но он увязался за мной.
Стучит изумительной тростью
По звонким камням мостовой.
И стал я с тех пор сумасшедшим.
Не смею вернуться в свой дом
И все говорю о пришедшем
Бесстыдным его языком..."
Картоплинку Землі
в темнім небі сховаю
погляд карих очей
з горизонтом схрещу
У травневу траву,
як стрічки, повплітаю
волосинки життя,
волосинки дощу.
Не візьму від людей
ні краплиночки втіхи,
Захоплю на зірки
вузлик солі і сліз.
Як вітрище старий
похлинеться від сміху,
зашумить вслід за мною
покинутий ліс...
З віника сиплються цвяхи
і падають у калоші дідові Дмитрові,
і кожного разу у діда щось здригається,
начебто баба Олена зачіпає оте щось
своїми шкарубкими пальцями.
"Чого б то?" -- думає дід.
А зорі блищать у відрах,
і в роті чомусь висло,
може, від малосольного огірка...
Мабуть, бабі сумно самій
і вже кличе вона його
у своє потойбічне царство.
А.Ф.
А взагалі -- ушел в себя, вернусь нескоро.
У Яськи післязавтра день народження
Я купила їй ЗАШИБЄННИЙ...ей, ясю, ти точно це не читаєш?
ТИ Ж УВЕСЬ КАЙФ СОБІ ОБЛАМАЄШ!
Купила їй чудовий мундштук, навіть два, палки-вонялки, підставку для них і растаманську листівку:)
Думаю, вона буде рада:)
Правда красиво?..
Абсолютно провінційна поетеса, а пише красиві вірші. Мені принаймні подобаються. Цікава в Обухові літературна туса, неймовірно зворушлива їхня провінційна гордість... Бачите, у них десять членів Спілки!.. Це ж вам не цацкі-пєцкі. Мій дідусь видав другу книжку (на старості літ), готує до друку третю, купа планів, купа ентузіазму... Дідусь... Вісімдесят років. Ось так. Сьогодні була у них на святі, продавала дідусеві книжки... Ясне діло, продала мізер і за символічні гроші, але... Дідусь був неймовірно щасливий. Випила з їхньою літстудійною тусовкою, сиділа навпроти якогось поета, який все на мене дивився, а тоді (ну, випимши трохи, ну як же без цього піїту) почав говорити, які у мене чудові очі, у них можна втонути, ні, що ти, це не флірт, просто... я напишу вірш, от... блаблабла... Пророкував мені щастя, бо "как же может быть, чтобы у такой красивой, у такой девушки -- не было счастья"...
Це мені нагадує Емріса. Він теж завжди компліменти робить на рівному місці. Ні, ні, це чудово, це приємно! Краса врятує світ. Але якби досягти щастя було так просто, то...
Втім, він мав на увазі перспективу, звісно. Дурниця, а приємно. Поверталася до Києва, п"яненька, навантажена попідписуваними книжечками і цілком щаслива. Швидко справдилось:)
Відгомін веселого багаття
смирно у душі моїй застиг.
І обсіли думи, як латаття,
виглянула пам"ять за поріг...
Мати край вікна когось чекає,
мабуть не чужого, а свого.
У печі вогонь горить-палає
сумно так чогось, але чого?..
Вечір у зажурі гра на скрипці,
в"яже павутину протиріч.
Лик матусі залишивсь на шибці,
а душа пішла кудись у ніч.
Антоніна Филонич
По-перше. Танька -- чудова людина, з нею можна запросто потриндіти, не утрудняючи себе ні глибинними глюками власної (і чужої!) психології, ні інтелектуалізьмами з ухилом у літературу та аніме (у чому, як і в 1, так і в 2, я мало чого насправді смислю...).
Це були камені у город Оксани і Ясі, якщо хто не зрозумів
Ми так мило, по-дружньому, неначе не бачилися мінімум 100 років, кожні 5 хвилин ставили фільмон на паузу (слава богу, рідний Winamp для цього вимагає всього-на всього пробіл), аби повгружати одна одній якусь ліву інформацію, і це так приємно, коли людина вміє гарно слухати і вчасно сказати "Ага". І --!-- що головне-- їй хочеться розповідати. Не про всіх можу тим похвастатись.
По-друге, Тенако чудовий фотограф. Переконуюся у який уже раз. Креативні фото! З величезним зворушенням(
) виявила у її альбомі фотки, роблені мною, і які у неї так і залишились. Віддай!.. Ностальгія... за волоссям...
але це вже третє враження: я збираю враження... йо-мойо, тавтологія.. про мою нову зачіску, і паралельно не перестаю дивуватися різноманутності людей. Чекаю ще реакції Тоббі. Танька сказала з образою в голосі "На фига ти постриглась!" Ну... не знаю. Захотілося згадати 9 клас.
так що YO MAN все я репер бляха муха іду спати і бачтит у сні 2Pac
"И нефиг притворяцца шо ишо не проходил этот тест! ЗАЙМИСЬ ДЕЛОМ!"
[показать] Ты уже проходил этот тест и не раз... Или ты настоящие рэпер... МС, МС, МС.... (с) D.O.B. Так что давай тексты!!! Или биты!!!Пройти тест "Есть ли в тебе НАСТОЯЩИЙ RAP?"
Сьогодні виконувала суспільний обов"язок -- відвідувала маминих маму і тата. Цікаві старі люди. Я, коли побачила назву книги Софії Андрухович ("Старі люди", відповідно), відразу зацікавилась -- збирати враження про старих людей напевне не менш цікаво, аніж про малих діток, хіба що перші викликають у декого відразу. Ейджизм.. як каже Мара, "есть такое". Але панна Софія цю тему ніфіга не розкрила, просто використала як початок своєї казочки в стилі "Арізона Дрімс" або "Мрійників".
А старі люди -- неймовірні істоти. Інколи смішні. Інколи набридливі, жалюгідні. А інколи... знаєш, просто у голову приходять думки: от ці люди -- це твоя історія. Пройде десять років -- їх уже не буде. Зникне старий світ. Пройде ще трохи часу -- і історією стануть твої батьки.
Ну а після таких думок завжди яскраво усвідомлюєш: ЯКА Я МОЛОДА бляха-муха!
Іще нічого не починалось.Колись так любила казати Ягенка.
Сьогодні вже точно потрібно спати, бо учорашня безсонна ніч...