
даєрі хуллоу
так как нєфіг делать ..шукаю шо б читнуть
Колись у сиву давнину в журналі «Четвер» (чи не в 13-му номері?) був такий собі «Синопсис Станіславівський Необов’язковий». Там чудово пояснювалися життєво необхідні поняття івано-франківського пацана, а то й дівчьонки. Зокрема, мені звідти нарешті стала зрозумілою різниця між ГОПОМ і ГОПНИКОМ. Перші – цілком безпечні, як інфузорії-туфельки, другі підлягають масовому винищенню, як глисти-гострики. Текст був абсолютно анти-феміністичним і по радісно-бичому мачоменським. Чим мене несказанно й потішив. Там іще автор гнав на «дєвок з ін-язу» – а то найбажаніше м’ясо міста Станіслав. А ще там ішлося про загалом унікальний галицький феномен – галицьких бичок. От де вітальність, от де натхнення рядків штибу «Я своїй малій, шо називаєсі Натаха, подарив труси, які залазять в сраку...». Хоча, мабуть, станіславська бичка доволі сильно різниться від бички, скажімо, новояворівської. І не тільки в сенсі антропологічному. Просто івано-франківську дєвку я на запах впізнаю, а новояворівську запросто можу з будь-якою иншою переплутати, ги-ги-ги. Але чи в цьому справа?
Бички описані, бички оспівані, бички відзняті
і прочяя бикота далі>>>>>>>