Даруйте, що мовою окупанта, бо стосується переважно москалів.
Так вот, этот текст, который лично я считаю очаровательным, чтоб не сказать охуительным, необычайно возбудил наших разделенных братьев, трясця им в печинку, и оскорбил их религиозные чувства в самое не могу.
У меня нет религиозных чувств. Я просто верю в Бога и в Христа. Никакие чувства тут не замешаны, это просто убеждения. Если бы мне давали гривну каждый раз, когда кто-то говорил, что это хуевые убеждения, я бы купила себе айфон.
Было время, когда меня это задевало. Особенно когда это говорили хороше люди. Мне самой хотелось быть хорошим человеком и нравиться хорошим людям, а когда хорошие люди говорят, что у тебя хуевые убеждения, понятно, что ты им не очень нравишься - ну или по крайней мере не нравится та часть тебя, которая выбирала эти убеждения. И вот ты такая пытаешься им доказать, что убеждения у тебя совсем не хуевые, а даже вовсе наоборот, но внутри постоянно гложет этакий червячок, что а может быть, все-таки хуевые, да?
В общем, борьба с этим червячком для меня вылилась в оголтелую, местами неуклюжую, а местами просто ужасную апологетику, в ходе которой я старалась убедить скорее себя, нежели других, но что-то нихуя все равно не получалось.
Но как только червячок подох, а убеждения устаканились - то и апологетика сразу прекратилась. Из чего некоторые долбоебы сделали вывод, что я потеряла веру. Ну долбоебы, ну что возьмешь.
А вообще, народ, у меня сложилось четкое убеждение, что чем сильней человек верит - тем больше со стороны это выглядит так, словно ему тотально похуй на религию. Или что он даже враждебен религии. Даже в Евангелии недвусмысленно сказано, что Господь наш Иисус Христос вел себя совсем не так, как, с точки зрения книжников и фарисеев, должен вести себя верующий. Да что там, Он только и делал, что оскорблял чужие религиозные чувства. За что и поплатился. Ха, оскорбление чужих религиозных чувств как духовная практика imitatio Christi, надо попробовать.
Так, что-то меня занесло. Вернемся к разъяснению сов.
Если бы я не прошла сама через это болото, я бы задалась вопросом - что, бляхамуха, оскорбительного для христиан в тексте про сову? Он же описывает прекрасную штуку - акт творения. Конкретно - творения Богом совы. Все в соответствии с Писанием - Он же создал всякую птицу пернатую по роду ее? Создал. Ну, значит, и сову. И Адам нарек ей имя - Бытие 2:20, что не так?
Я так понмаю, что разделенных братьев воротит от художественного допущения, что Бог говорил что-то вроде "А давай тебе крылья приделаем, у меня тут праха и тлена еще дохуища". Но братие, какие ваш доказательства, что Бог не мог говорить ничего подобного? Давайте начистоту (мы же филологи) - если Бог создал человека, то создал и половые органы, а если Он их создал - то они благи, как всякое Его создание, а если погрязшее во грехе человечество однажды с какого-то перепою решило, что секс - это плохо и все слова, которые его обозначают и рядом лежат - тоже плохо, так это измышления падшего разума, а Богу все чисто. Попробуйте этот тезис опровергнуть догматически.
Но проблема в том, что оскорбленным в самое святое на деле не до догматики. Если бы он были честны с собой, они бы сразу сказали, что им мешает не столько употребление слова "Бог" и другого слова из трех букв в однй фразе, сколько свобода, с которой Лора Белоиван это делает. Свобода талантливого автора, которого Бог поцеловал в макушку. А их он в макушку не поцеловал, им обидно. Ревность Каина, вот что это такое. Зависть к тому, кто настолько ближе к Богу, что может посмеяться вместе с Ним.
В последнее время я читала довольно много текстов, оскорбительных для христиан. По удивительному совпадению, авторами большинства из них были православные священники РПЦ (МП). Облеченные некоторой духовной властью от Бога, эти люди от Его имени несут такую густопсовую хуйню, что только десять праведников, еще не успевших эмигрировать из России, спасают Москву от очистительного душа из огня и серы. Но паства не гневается на этих людей, потому что эти люди не обладают оскорбительной для паствы свободой говорить о Боге весело и дерзко. Тот кошмарный Бог, которого эти люди скармливают пастве, очень похож на правильный образ начальника, каким его искони рисует русская культура, поэтому паства находит этот образ удовлетворительным. Все логично: священник ведет себя как мудак, епископ - как мудак у квадрате, патриарх - как мудак в кубе, а значит, бог должен быть мудаком в степени плюс бесконечность. В такого они верят с удовольствием. Жестокость, мелочность, подлость - вот актуальные идолы России. Да, и некоторой части Украины тоже, но это особый разговор.
"Лучше бы в Бога, сука, верили", конец цитаты.
This entry was originally posted at
Моя суперздібність - чуйка на мудаків - завжди працювала бездоганно.
Просто інколи мудак, якого я відчула в зародку, пізно визріває.
https://katherine-kinn.livejournal.com/492933.html
This entry was originally posted at https://morreth.dreamwidth.org/2951462.html. Please comment there using OpenID.
Моя суперздібність - чуйка на мудаків - завжди працювала бездоганно.
Просто інколи мудак, якого я відчула в зародку, пізно визріває.
https://katherine-kinn.livejournal.com/492933.html
This entry was originally posted at https://morreth.dreamwidth.org/2951462.html. Please comment there using OpenID.
Спойлерів боятися - не читати далі.
Так от, найголовніша проблема цього фільму - це "Месники: ВІйна нескінченності", з трейлеру якого ми вже знаємо, що Т'Чалла буде королем Ваканди та очолить спротив Таносові. Ну тобто, усі перипетії "Чорної Пантери" не приведуть ні до чого: статус кво на початок фільму відповідає статусові кво на кінець фільму: Тчалла король. Тому за нього ми не переживаємо анітрішечки.
Всі інші можливі джерела драми злиті безжально. Тчалла мал-мала попереживав, що татко набрехав йому про дядька та про кузена - та й по всьому. Політичної напруги у питанні "відкривати Ваканду світові чи ні" геть нема, всі згодні з тим, щоб відкривати. Навіть злодій, хай йому грець, хоче відкрити Ваканду. А яке б можна було запиляти Бакумацу! Навіть М'Бакумацу, якщо хтось розуміє каламбур.
Так само не доводиться переживати за сестру Т'Чалли, Шурі, за його кохану та його мати.Навіть для зальотного Росса у виконанні Мартіна Фрімена ставки були вищі, ніж для них.
Прикро за Клауе, якого тупо спустили в сортир. Страшенно прикро, він значно виразніший злодій за Стівенса.
Стівенс - це знову проблемний марвелівський злодій. Однією рукою режисер хотів показати, що в хлопця є своя правда, другою - що він таки психопат, і не гідний жалості. Але таки не визначилися з тим, треба його жаліти, чи не треба, тому все ж таки жаліють. Але щось не жаліється, бо харизми Локі йому, прямо скажемо, бракує. Мені було нуднувато на нього дивитися, якщо чесно. Як слушно зауважив мій прекрасний син, йому видали оріджин сторі Чорної Пантери - бо в коміксах то саме Т'Чалла був принцем-вигнанцем, який повертав собі трон. Геройська історія, натягнута на роль злодія, тріщить по швах.
Навіть візуально то виявилось не таким пиром духу, як здавалося по трейлерах.
Але так, дві години я провела з більшою приємністю, ніж на "Зменшенні".
This entry was originally posted at https://morreth.dreamwidth.org/2950957.html. Please comment there using OpenID.
Матюки як мова емпаверменту
Нема в світі нічого страшнішого та огиднішого за матюкливу жінку — такою є поширена думка. Ані смерть, ані хвороба, ані війна не зрівняються з жінкою, яка спокійно може вголос назвати статевий орган або пов’язану з ним дію.
Що то, даруйте, за хуйня у людей в головах ?
Я нічого не маю в принципі проти людей, які відчувають до матюків відразу та огиду, у виконанні будь-кого, чоловіка чи жінки. Але коли матюки вважаються прийнятними для чоловіка та неприйнятними для жінки — це подвійний стандарт, який має троїсту природу, яку я зараз розкрию.
1. Загальна заборона на агресію
Жіноча гендерна соціалізація вимагає від жінок бути "милими". Навіть з незнайомими людьми. Особливо — з чоловіками. Навіть відмова має бути обставлена ввічливими преамбулами та вибаченнями. Чоловіки настільки привчені до такого стану речей, що коли з ними починаєш говорити в тоні, який прийнятий між ними, вони починають думати, що в тебе якісь проблеми ПМС, або "ви просто патологіческі ненавідіте мущін" (і це не жарт, мені це сказав один партійний діяч на запитання, чи знає він, скільки лайна доводиться вислухувати політикиням).
Звичайно, мовна агресія, а надто у формі матюка, в ці соціальні норми не вписується. Якщо навіть просту відмову треба супроводжувати танцями з бубном, що вже казати про "пішов на хуй". Жінка, яка вдається до матюків, сприймається як агресивна до рівню небезпечної.
Якщо ми руйнуємо в собі і довкола себе звичку до емоційного обслуговування чоловіків та скасовуємо заборону на агресію, то чому б не дозволити собі і цю форму вербальної агресії?
2. Заборона на сексуальність
У патріархатному суспільстві жінка не може бути господинею свого тіла та своєї сексуальності. На символічному рівні це полягає у забороні на відкрите обговорення статевих органів, стосунків та на вживання слів, якими це все позначається. Навіть знання та вживання медицинської термінології вважається небажаним. "Вихована" жінка не повинна знати, як називаються ти частини її тіла, які роблять її, власне, жінкою, та вільно обговорювати їх та їхні функції навіть зі своїм актуальним статевим партнером. Якщо ти не знаєш імені речі — у тебе немає над нею влади.
Примітно, що всередині суто жіночого колективу "матрон" нерідко вживання матюків служить маркером особливої "огородженої від чоловіків" території, де секс та сексуальність може обговорюватися межи своїми. Є приклади вживання брутальної лайки під час народних практик допомоги у пологах: літні жінки-повитухи та помічниці співають сороміцьких пісень, що покликане полегшити пологові муки. Матюкатися може й породілля.
Проте таке слововживання можливо лише у ситуаціях, табуйованих для чоловіків та дівчат, які не пройшли сексуальної ініціації, лише між "матронами". Дівчина має бути не лише незайманою, а й несвідомою власної сексуальності, аж доки чоловік не "посвятить" її в цю таємницю.
Звичайно, сексуальний емпавермент жінки неможливий без мовної емансипації. Вільне обговорення статевих стосунків і проблем та вільний вибір лексики для цього обговорення є неодмінною умовою опанування власної сусальності та повернення собі влади над своїм тілом.
3. Ритуальна заборона
В.Ю. Михайлін у статті "Русский мат как мужской обсценный код: проблема происхождения и эволюция статуса" пише: "Итак, в отечественной традиции мат — явление, жестко сцепленное с полом говорящего; это своеобразный мужской код, употребление которого обставлено рядом достаточно строгих еще в недавнем прошлом правил." Він пояснює це тим, що вживання матюків було прикметою суто чоловічих спілок молодих людей, які за соціальним статусом знаходилися поза суспільством, на маргінесах. "Территорией чисто мужской, исключающей всякое "законное" женское присутствие, практически во всех известных культурах всегда были территории охотничья и воинская — то есть территории либо неосвоенной, но знакомой природы, отношения с которой выстраиваются на договорных и паритетных началах (охота), либо среды откровенно чужой,
Хлоп про щось здогадується! :)
This entry was originally posted at https://morreth.dreamwidth.org/2950440.html. Please comment there using OpenID.
Разговор с "объективным му", который всех судит по способностям, а не по полу.
Я: Уверенность мужиков в том, что их-то уж точно выбрали не за пол, поражает.
Евгений Тычук: Когда я сравниваю кандидатов в депутаты и президенты, на пол ынимания не обращаю - смотрю на дела прошлые и на программу действий. И вам советую.
Я: За эти 25 лет президентами были одни мужчины, и все как один - сволочи. Вы достигли больших успехов, поздравляю.
Он: За 25 лет в президенты выдвигались только две женщины: Витренко и Тимошенко. Сволочи куда большие, чем мужчины.
Я: 1. Каким обоазом большие? 2. Значит, таки нужно больше женщин?
Он: Большие, потому что используют свой пол для обмана избирателей. 2. Зачем боьше женщин? Нужно больше разумных, работящих депутатов независимо от пола.
Я: 1. Какого еще обмана? 2. То есть, независимо от пола, но преимущественно мужчин?
Он: 1. О, перечислять всю ложь Тимошенко я сейчас не буду. 2. Независимо от пола - смотреть на действия в прошлом и на программу.
Я: Слушайте, врали все, кто эти 25 лет сменял друг друга на посту Президента. Но вы говорите, что Тимошенко и Витренко как-то "использовали свой пол". Что вы имеете в виду? Янукович не использовал свойц пол? Кучма? Ющенко? 2. Я не верю, что вы не смотрите на пол. На самом деле вы доверяете мужчине априори, и перестаете доверять, когда он завалит задание. А от женщины требуете заранее доказать свою компетентность.
Он: Дамочка, я на роль Бога не претендую, чтоб вы должны были в меня верить. Я знаю много людей разных полов, наций, народов и политических симпатий. Пытаюсь ко всем относиться адекватно их моральным качествам и деятельности, Чего и вам советую.
Я: Так вы не скажете ничего про Витрено и Тимошенко? Как именно они использовали свой пол в обмане избирателей?
Он: Я знаю много людей разных полов, наций, народов и политических симпатий. Пытаюсь ко всем относиться адекватно их моральным качествам и деятельности, Чего и вам советую.
И дальше пошла сказка про белого бычка.
От сидиш ти вся така у роздумах, як би то втулити цікавих персонажок у давньогрецький сетинг, до того ж в Атени, де жінок мали ледь не за худобу. Окей, нехай у нас буде гетера, від якої Сократ намагався витягти Алківіада. Хай буде і дружина Алківіада Гіпарета. І легендарна дружина Сократа Ксантіпа. І-і-і... кого б іще?
О, а давай придумаємо, ніби мати Платона теж була філософинею, і від неї син навчався засад цієї науки, а вже потім полірував навички в гуртку Сократа. Так, Гугле, скажи мені, як звали мати Платона...
Періктіона. Філософиня, авторка принаймні двох трактатів, назви яких дійшли до нас: "Про гармонію жінок" та "Про мудрість".
ААААА!
This entry was originally posted at https://morreth.dreamwidth.org/2949904.html. Please comment there using OpenID.
"Не сексизм" у виконанні більшості "нетаких" - це оборудка на умовах: "Жінки не навантажують мене своїми проблемами, я не допомагаю їх розв'язати - це й є рівність. Мої привілеї залишаються зі мною, Або так, або я займу позицію ворога відверто".
Коли "нетакий" розчехляється і займає відверто ворожу позицію, робиться навіть трошки приємніше.
Майже напевно хтось зараз заперечить, що чоловіки зазвичай не навантажують чоловіків своїми проблемами, і тому рівне ставлення до жінки означає, що й жінка не навантажуватиме чоловіка своїми проблемами.
Але то лукава півправда. Правда в тому, що чоловіки навантажують своїми проблемами ЖІНОК, вони вважають само собою зрозумілим своє право контейнувати в нас проблеми і емоції, і навіть якщо чоловік-колега намагається "поводитися з тобою як з рівною" і не контейнує в тебе проблеми емоції - це, як правило, значить, що в нього вдома є жінка - дружина, коханка чи мама, - яка виконує для нього цю функцію. І ти, повертаючись додому, виконуєш цю функцію для свого чоловіка. А на роботі "всі рівні" і все чікі-пікі.
Ні, більшість чоловіків не усвідомлює, що вони контейнують емоції та проблеми в жінок.
Більшість тих, що усвідомлює, вважає, що так і треба.
Більшість тих, що розуміє, що тут якась засада, все одно не вміє надавати одне одному психологічну допомогу і звертатися по неї, коли треба. Якщо дуже припече, вони роблять це у форматі "пляшка на двох", а це шкідливо для здоровля.
Печальне одкровення: якщо тобі треба десь поводитися як мудак - ти мудак.
This entry was originally posted at https://morreth.dreamwidth.org/2949863.html. Please comment there using OpenID.
Сапожнік, у смислі.
This entry was originally posted at https://morreth.dreamwidth.org/2949555.html. Please comment there using OpenID.
Інколи мені здається, що з мене вийшов би священик. Не так щоб дуже класний, прям Жан-Марі Віаней, але кращий за поточну більшість. Хоча б чисто за принципом "Кухар буде кращим королем за Джофрі".
Але я одразу починаю згадувати всі випадки, коли я сварилася з людьми, чинила великі скандали через якийсь дріб'язок, або про свою травму відкинення та колінкову реакцію на людей, котрі мене не захистили у випадку, коли могли б... і я думаю: ні. Навіть якби зараз дозволили жіноче священство, - ні. Не гідна.
Але потім я знову дивлюся на тих, з ким навіть мимоволі порівнюю себе - і думаю: та хай мені грець. Вони ж вважають себе гідними. Думають, що вони у повному порядку - це прихожани не такі, жінки не такі, світ не такий. А вони - все гаразд, пучком, вони такі само, якими їх замислив пан Бог.
Кожного разу, коли я лізу в Євангеліє по цитату, я не можу втриматися і дочитую главу, ба навіть всю книгу, до кінця. Як філолог, письменник - млію кожного разу. І потім маю слухати тлумачення цієї музики від людей, більшість яких народилася глухими.
Це виносить мені мозок.
This entry was originally posted at https://morreth.dreamwidth.org/2949262.html. Please comment there using OpenID.
Ти закликаєш людей до церкви, а там оце (в картинку тиць).
І це ще один з кращих.
Тут прекрасне все - і пост, і коменти
https://foto-history.livejournal.com/11296663.html
This entry was originally posted at https://morreth.dreamwidth.org/2949060.html. Please comment there using OpenID.
Тут прекрасне все - і пост, і коменти
https://foto-history.livejournal.com/11296663.html
This entry was originally posted at https://morreth.dreamwidth.org/2949060.html. Please comment there using OpenID.
This entry was originally posted at https://morreth.dreamwidth.org/2948854.html. Please comment there using OpenID.
Так, для мене ці роковини – не свято, бо початок подій на Майдані я зустріла з великим скепсисом. 2013 рік, зовсім трохи часу минуло відтоді, як в Росії захлинулася двіжуха, яка здавалася гарячішою та перспективнішою.
Я гадала, що долучатися до протестів нема сенсу: зима надходить, скоро все закінчиться само собою, втомлені та змерзлі люди розберуться по домівках, і все буде як раніше.
До протестів я долучилася навіть не після побиття студентів, а коли почалися вбивства. Цю дату я відзначатиму щороку. Як і інші сумні дати, аж впритул до 2015 року, аж до Дебальцева.
НІЧОГО НЕ ЗАКІНЧИЛОСЯ.
Ще й досі не закінчилося.
Ми навіть не на півшляху до Землі Обітованої, ми ледь-ледь вискочили до Червоного Моря, і на п’ятах у нас висить військо фараонове. І роботи нам попереду – робити не переробити, і не стільки тяжкої, скільки марудної, як вишивання.
Я не бачу підстав святкувати цей день. Але я все ж таки саме від нього починаю відлік четвертої роковини.
День, коли українці почали рипатися.
This entry was originally posted at https://morreth.dreamwidth.org/2948400.html. Please comment there using OpenID....А вони ніяк не второпають: після того, як у нас брати воювали, батьки воювали, діти воювали, друзі та знайомі воювали, і у самих піксель у шафці висить -- мантра "дідивоювали" більше не працює. This entry was originally posted at https://morreth.dreamwidth.org/2948317.html. Please comment there using OpenID.
Мы вас запомним. И я бы еще на месте соответствующих служб проверила что там с организаторами этой поездки, а также компетенцию учителей этих малолетних придурков.
...А Кузьма Кузьмич выпил стопку чистого,
А потом Кузьма Кузьмич закусил огурчиком,
А потом Кузьма Кузьмич, взяв перо с бумагою,
Написал Кузьма Кузьмич буквами печатными,
Что, как истый патриот, верный сын Отечества,
Он обязан известить дорогие "органы"...
Мурз офіційно призначається постачальником бальзаму для мого зраненого укропського серця.
https://kenigtiger.livejournal.com/1851120.html
https://kenigtiger.livejournal.com/1859834.html
https://kenigtiger.livejournal.com/1859871.html
This entry was originally posted at https://morreth.dreamwidth.org/2947845.html. Please comment there using OpenID.