[436x600]
Ітаксь: сівши в експрес Київ-Полтава, одразу довелося помучити чоловіка, що сидів поряд з нами і, обмінявшись з ним своїм білетом, відправити його у 4-й :) Подакував і "нашару" відніс його багаж до місця призначення (ТАКИЙ важкий, що він там носив?). Хороший чоловік...
Дорога промайнула не помітно і, набісившись у вагоні до легкого шоку всіх пасажирів, вже ввечері були у Полтаві. Забили вп’ятьох маленький Ланос до самого даху і приїхали до чудового будиночку 71б :)
Поки чекали Ягенку, яка вийшла до магазинчику нас зустріти, подіставали пітарди і почали бавитись. Ідею зробити те ж саме на подвір'ї будинку Ягенка зустріла ШАЛЕНИМ вереском "ні, не можна, ааа...." чи щось подібне. Ну чого так верезчати? Можна ж тихо, спокійно сказати

Справа була в тому, що у будинку спали, все правильно. Просто ми такого не очікували ввечері 31-ого :)
Настя і Снейк до нас таки спустилися, хоча видно було – сонні.
Нам пощастило і ми оселилися у теплій кімнаті першого поверху з музичною системою 100W(!!) (2х50) і, що було НАЙкласснішим, цілісним (!!) ліжком 2,2 х 2 Супер!
Вкинувши брудний дорожній одяг, одразу заліз у гарячий душ. Наче вдруге народився :) У будиночку було дуже тепло і можна було ходити top-less, як вдома, дуже классно.
На кухні, порадившись з Тьомою, вирішили, що самі все «забацаємо» (приготуємо) до святкового столу, а дівчата можуть насолоджуватись святом! Ну готоють же вони нам цілий рік? Можна і нам зробити їм приємне...
Поки готували, вирішили поставити у центрі гостьової кімнати, де всі зберуться на святкування, кріглий столик, а на нього всі наші страви і інші ням-ням, а самим сідати колом. Знову шалений вереск «нііііііііііііі, не можна, ааа». Ягенка – це щось

Хороша дівчинка, але якщо кричить – мама міа... Пішов до Снейка, він ідею схвалив. Пішов до Тенако – теж «за». Чудово, так і зробили

Згодом було дуже зручно...
Почали знайомитись, було дуже цікаво, потім сміялися з «президента» Дімича, копіював радянські часи, сміялися до болю у животі!

А далі учасники подій і самі пам’ятають, як чудово продовжувалося «паті», лягли лише під ранок, та і то, тільки ми вп’ятьох, бо народ це грав і грав...
Пока засинали, було весело! Лежимо, відключаємось, а за дверима дискусії йдуть. Багато цікавого почули, але одна фраза всіх підірвала: чоловічим голосом: «Я ананізмам не занімаюсь і нікагда не занімался». Га-га-га

Всі попросиналися, лежимо у ліжку, обговорюємо. Вилізли з кімнати для коментарів, полягали спати далі...
На другий день наш спільний друг з Полтави приїхав і забрав нас кататися містом, купили на вокзалі квитки назад, наїли величезні пуза у ресторанчику солодоців, погуляли містом, магазинчиками трошечки. Повернулися назад і провели НАЙКРАЩИЙ, най-най-най веселіший і найнезабутніший день зі святкування – у грі в мафію!.. :) Це було дивовижно!!!...
Для порції сміху натиснути ТУТ :)